Розділ 5.1

Моллі повернулася до пансіону, зморена спекою та роздумами над всім, про що сьогодні дізналася. Єдиною мрією було замовити и стакан холодного лимонаду, але замість жаданої прохолоди на неї чекав надто гарячий прийом. 

— Не знав, що ви настільки жорстока людина, міс Сміт. Я змушений був снідати на самоті і булочки з корицею втратили свій божественний смак, — містер Претт став на дорозі, змушуючі зупинитись на сходинках. Останнім часом він виглядав, як зразковий джентльмен, але на поведінці це не відбилося. — Не знаю що зі мною коїться, у вашій світлій голівці немає відповіді?

— Можу тільки здогадуватись, - вона завбачливо трималась на відстані. — Ви вже кілька днів зраджуєте власним звичкам, коли вас востаннє бачили в картярському клубі? А в крамниці пана Дефо? Одноманітність швидко приїдається, раджу згадати, по яким дням дає прийоми міс Харпер.

Слова, кинуті наче між іншим, зробили свою справу, на якусь мить містер Претт втратив зарозумілість і застиг на місці. Він дивився на свою чарівну сусідку з недовірою, бо навіть уявити не міг, що вона знає про його колишнє захоплення.

— Моя популярність перебільшує всі очікування. Я був впевнений, що навіть місіс Боу ще не дізналася правду і я збережу репутацію серйозного чоловіка. Це справжня халепа! — він зробив крок назустріч, але Моллі була напоготові і легко вислизнула з його рук. — То ви вирішили мене провчити? Не хочете навіть вислухати? Скажіть хоча б, хто та мерзенна людина, що кинула на мене тінь? 

— Думаю ви краще за мене знаєте ім’я. 

Моллі не збиралася поводитись як ревнива кішка і, на щастя, від подальшої розмови її звільнила поява прислуги. Скриня, яку довелось тягнути нагору, легко вмістила б гардероб всіх квартирантів, та ще залишилося б вільне місце. Такі, мабуть, були в покоях королівських осіб і розвернутись з нею на прольоті виявилась занадто важко. Нарешті замок не витримав напруги, кришка відчинилася і по сходах розсипались числені сукні, перуки і акторське приладдя. 

Із здивуванням Моллі підібрала боа - майже таке, як міс Блю купила сьогодні в “Лілеї”, тільки пошите з норкових хвостиків. Хутро облізло і місцями втратило колір, але зі сцени цього ніхто б не побачив. Хіба що… Її роздуми перервав містер Претт, що міг утриматись від спокуси. Він накинув боа на шию своєї подруги, супроводжуючи це підступною усмішкою.

— Вам неймовірно личить. І скажу більше: міс Харпер поряд з вами просто бліда тінь, бо ви однаково чарівна хоч в діамантах, хоч в дешевих прикрасах. До речі, якщо ви так хочете впевнитись в цьому, складіть мені компанію. Наші гості дають виставу в її домі. 

В першу мить Моллі ледь не піддалась бажанню погодитись. Власне в новині не було нічого дивного. Корнхілл не міг похвалитися театром, отже актори залежали від чужої гостинності. Міс Харпер виявилась однією з тих, хто був радий подібним гостям, але точно не жінці, яку вважала за суперницю.  

— Для мене це занадто велика честь! — Моллі повернула боа до скрині. — Я почекаю, поки п’єсу можна буде подивитись в нашій вітальні. 

— В НАШІЙ? Звучить наче музика, в мене вже розігралась фантазія! Я тільки не знаю, де саме купити для нас будинок, щоб вітальня була достатньо просторою. 

Моллі зробила вигляд, що не помітила натяку.

— То хіба немає з ким порадитись? — не моргнувши оком відповіла вона. — Почніть хоча б з місіс Боу, а ось, до речі, і вона сама!  

Це був найкращий момент, щоб втекти, але слуги ще й досі збирали по сходах костюми, які ніяк не вдавалося втиснути назад в скриню. Саме тоді Моллі згадала про чорний хід. Якщо пройти через кухню, можна було піднятись до кімнат з іншого боку і уникнути нової зустрічі…

Вона поспіхом збігла вниз і вже звернула по коридору, коли побачила дві темні постаті, що також ховалися від очей. Довелось причаїтися, очікуючи, коли коханці кинуться в різні боки, але ні, замість цього вони ще щільніше притиснулись одне до одного.  

— Скільки ще я повинна чекати? — жіночий голос був тихим, але вкрай схвильованим. — Ти мені обіцяв! Я не хочу більше бути її тінню!

— Довірся мені, я вже про все подбав, але треба ще трохи заждати, щоб не виникло ніяких  підозр, —  голос незнайомця здався Моллі знайомим, але вона не могла пригадати, де саме його чула. — Корнхілл – найкраще місце, тут ніхто про що не довідається. А зараз… мені здається, я щось чув, піднімись до себе і краще не виходь до обіду!

Він попрямував просто назустріч Моллі і їй довелося піти на відчайдушний крок — сховатися за фіранкою. Коли, нарешті можна було визирнути, коридор виявився пустим. Все сталося занадто швидко, але ясно було одне — хтось із нових квартирантів планує більше, ніж виставу! В такому випадку варто було попередити місіс Боу та попросила слідкувати за гостями, але які в неї були докази? Уривок чужою розмови? Натяки кравчині з “Лілєї”? Це виглядало, як недовіра людей, що пов'язані з театром, а таке б до глибини душі образило домовласницю.  

Моллі все ще думала над загадкою, поки піднімалася до себе. На щастя, містеру Претту не прийшло на думку і далі її чатувати, зате в дверях стирчала записка і, скоріше за все, це була його рук справа. Вона не встигла потягнути за краєчок папірця, як той випав і розкрився, демонструючі кілька рядків, списаних гарним, рівним почерком. Запрошення на вечірню виставу. Знадобилося двічі перечитати, щоб впевнитись — листівка  написана зовсім не її сусідом, а рукою Джини Харпер і адресована саме Моллі. 

Це вже ставало цікавим і найбільше через те, що саме задумала коханка її велелюбного сусіда. Їх не пов’язувало нічого, крім єдиного поцілунку і вступати на тропу війни незалежна міс Сміт не збиралась. Навіть якщо її сусід  дійсно насолоджувався романтичними стосунками з іншою жінкою, це не розбило б їй серце, або вона сама себе в цьому запевнила…. Інша справа — розкрити задум парочки, яку вона ненавмисно підслухала десять хвилин тому. А для цього краще за все погодитись на таку заманливу пропозицію — подивитись їх виставу і весь час бути поряд.