Розділ 4.3

Цієї ночі Моллі насилу вдалося заснути. Коли нарешті її залишили докори сумління, думки про нещасну сестру та події в місті, вже почало світали. І майже одразу з солодких обіймів сну її вирвав голос місіс Боу. Квартирна хазяйка носилася до будинку наче ураган, бо ТАКОГО не чекав ніхто в місті.

— Ви чули? Вона збирається сьогодні сповідатися! Я просто вухам не повірила! Відьма в церкві, що буде з преподобним Хелмом! Господи, спаси його і помилуй, ми всі повинні бути поряд! 

Голос місіс Боу то наближався, то віддалявся, але сон зняло, як рукою. Моллі геть забула, що сьогодні неділя, і всі прочани відвідують службу. Їй вкрай рідко доводилося бувати в церкві, але після вчорашнього побачити “відьму” було і справді цікаво. Вона обрала темну закриту сукню, швидко зробила невибагливу зачіску та спустилася вниз, де хазяйка пансіону продовжувала чинити повнісінький безлад. В їдальні вже було накрито стіл: свіжі булочки з корицею розповсюджували такий аромат, що апетит прокинувся миттєво. Моллі зайняла своє місце та вже почала намазувати масло, коли до неї приєднався містер Претт.

— Доброго ранку, — він поводився бездоганно і ні словом, ні натяком не дав зрозуміти, що між ними вчора щось сталося. — Вже чули новину? Мабуть весь Корнхілл чекає сеансу екзорцизму. 

— Ви так говорите, наче ніскільки не здивовані, — Моллі поклала ніж та уважно подивися в очі своєму нестерпному сусіду.

— Скажімо так… я не дуже здивований! Може вона згадала свої гріхи, через які її переслідує преподобний? — містер Претт повільно розмішав цукор в чашці з чаєм та зробив ковток, насолоджуючись ранком. 

Моллі не знала що відповісти. Вона сама не могла придумати причину для  нічної прогулянки Пікової дами. Її сусід тим часом майже покінчив зі сніданком, та очікувально склав перед собою руки. 

— Якщо ви вже розібралися з булочками, ми можемо приєднатись до всіх, хто хоче подивитись сьогоднішнє дійство. — містер Претт витяг з-під коміра серветку.

— Ви також йдете в церкву? — це дійсно був сюрприз для Моллі 

— Чому вас це дивує? Може я теж хочу сповідатися за свій вчорашній вчинок. 

— Містере Претт! — Моллі відчула, що червоніє під його пильним поглядом. — Вінсенте, ви робите це навмисно?

— Нарешті я почув чарівні слова! — він став схожим на дитину, яка отримала цукерку. — Ні, моя неприступна леді, я нічого не можу з собою зробити, як і всі, кого мучить нерозділене кохання! Але якщо ми залишимося тут ще на хвилину, то не дізнаємось, чи діють молитви пастора на відьом і грішниць так само, як на закоханих! 

Це була слушна думка. Місіс Боу вже була повністю одягнена і готова до подорожі, а тому запропонувала і своїм квартирантам сісти з нею в один екіпаж. Такого хвилювання вона не відчувала вже давно, думка про відьму так захопила квартирну хазяйку, що за всю дорогу вона ледве промовила хоча б кілька слів. Здавалося візниця з них знущається і плететься наче на волах, наче не розуміє як важливо підтримати пастора, що був в небезпеці. Ці десять чи більше хвилин Моллі не могла поладнати з собою, вона дивилася куди завгодно, тільки не на містера Претта, і була вдячна, що він також мовчить і не змушує її червоніти. 

Нарешті вся невелика компанія доїхала до місця призначення. Погода, нарешті, покращилась і їм не довелося оминати величезні калюжі, щоб зайти на ганок, а звідти - в напівтемряву задушливої церкви. Людей зібралося більше ніж зазвичай і вони перешіптувались, не зводячі очей з жінки у візку, за спиною якої стояла дама в чорному. Можна було позаздрити витримці міс Барклі, вона наче не помічала ні пекучих поглядів, ні пліток, які точилися навкруги. Холодна і не чутлива до навколишніх, Пікова дама просто виконувала свої обов’язки, доки не вийшов сам священик, щоб привітати прочан.

Всі помітили, що преподобний виглядає зовсім хворим і це тільки збільшило напругу. 

— Ми зібралися сьогодні, — почав він після короткої  молитви , – щоб поговорити про те, що не маємо забувати! А саме - про блуд. Що каже нам Біблія: “Блуд поганий не через з'єднання, але через з'єднання з чужою жінкою! І те, й інше по сутності однакове, різниця ж показує законність і незаконність” 

Його голос набував твердості, а присутні в повному мовчанні слухали біблейські притчі про Йосифа та дружину Потіфара, що хотіла його звабити. Свічки потріскували і розкидали невпевнене світло, повітря наповнював запах ладану, а ще — якоїсь незрозумілої небезпеки, що і поступово охоплювала Моллі. Раптом двері церкви зачинилися з гуркотом від якого всі повернули голову. Інвалідний візок пані Драгомірової був пустим і люди почали перелякано перешіптуватись.

— А хіба в Біблії не сказано: “Хто дивиться на жінку з жаданням, вже перелюбствував з нею в серці своєму?” — донісся голос з напівтемряви. — Преподобний отче, може ви розповісте кращу притчу — про себе самого? Про жінку, яку ви споскусили, коли вона була молодою та наївною? Чи може ви вважаєте що вона мало пручалася та не встояла перед гріхопадінням? Хахаха!

Сміх був морошний. Моллі озирнулася на всі боки і помітила біля виходу темний силует. 

— Але тепер всі дізнаються правду! — прокричала пані Драгомірова, її акцент та манеру розмовляти неможливо було ні з ким сплутати і це викликало ще більший страх серед прочан.  — Ти спокусив мене, а потім залишив і за це відповідатимеш перед творцем, а разом з тобою і всі ці грішники, які корчать з себе святих! Заздрисні, злі і сповнені гордині! Я подивлюся, як молитви вашого проповідника врятують від пекла! 

Все відбувалося наче уві сні, від несподіванки ніхто не міг зійти зі свого місця. Раптом стара леді вихопила склянку з рідиною та почала розхлюпати її навколо, а потім чиркнула сірником. Полум’я спалахнуло миттєво. Від жару зайнялася підлога, червоні язики поповзли по стінах, дотягуючись до всього, що могли зжерти. Присутні кинулись до виходу, та двері були закриті на замок, а ключ зник безслідно разом з пані Драгоміровою, що встигла зачинитися в різниці.