Розділ 2. Чорна кішка Пенсі Фокс

Моллі вдруге перечитала телеграму та спохмурніла. Вона так сподівалася отримати хоч якусь добру звістку, яка б полегшила пошуки! На жаль, нічого нового їй не повідомили, всі сліди і досі зупинялись в Корнхіллі. Спочатку вона збиралася залишитися на кілька днів, тепер плани дещо змінилися і про це варто було попередити квартирну хазяйку. Опустивши перо в чорнильницю, Моллі швидко накидала відповідь та вже подала папірець у віконце, коли дзвоник у дверях відчайдушно підскочив. Спочатку в приміщенні пошти з’явилась догори наповнена корзина, потім пишний бюст поважної пані і,  нарешті, сама місіс Боу. 

— Доброго дня! Зовсім забула, що не виписала журнали на наступний місяць! — почала вона без передумов, наближаючись до поштарки. — І було б непогано купити гарну листівку, в мого небожа через тиждень день народження! Я хотіла поїхати до нього сама, але стара Пенсі попередила, що краще залишатися вдома! 

Тільки тепер квартирна хазяйка побачила ще одну відвідувачку.   

— Міс Сміт! От добра година, як ваші справи? Я зараз така зайнята, все хотіла з вами переговорити. 

— Я також…

— То може ви почекаєте? Я не затримаюсь надовго! — вона повернулася знов до віконця і продовжила так, наче і не припиняла розмову. — Тож запишіть на мою адресу “Tatler”, залишатиму його в вітальні для гостей, а ще “Компаньйона леді”, там багато корисних рецептів. І листівку… не дорожке 5 пенсів.

Покінчивши з важливими справами, місіс Боу підхопила свою корзину і вийшла разом з квартиранткою на свіже повітря. Їй неодмінно потрібно було розказати, що овочі знов подорожчали, м'ясник знімає з покупців останню шкіру, а гарної копченої риби сьогодні не  було взагалі.

— Не знаю, як утримувати пансіон на таких умовах! Я починаю думати, що час продати будинок і переїхати до сестри в Лайм.

— Це було б так невчасно, - зірвалося з вуст міс Сміт. — Я якраз думаю над тим, щоб залишитись в Корнхіллі на деякий час. Можливо на кілька тижнів. То ви порадите мені, не пошукати квартиру?  

— О, так це зовсім інша справа! — пожвавішала співрозмовниця. — Звичайно, я залишу кімнату за вами, про сплату поговоримо пізніше! Та й як інакше, ви зараз вельми відома персона! Нещасний містер Купер, кажуть він поїхав на деякий час, лікар порадив змінити обстановку і подихати морським повітрям. А якби не ваше втручання… 

Міс Сміт не знайшла що відповісти, ореол слави вже осяяв її настільки, що продовжувати обговорювати цю історію не було ніякого бажання. Щоправда від місіс Боу не так легко було  відбутися, мовчанка не значила геть нічого і вона знов почала розмірковувати вголос.

— Добре мати поряд людину, яка вчасно помітить небезпеку! Сьогодні нікому не можна довіряти! Племінник кличе мене в гості, але на дорогах стан просто жахливий, як не розбій, то насильство. 

— Дуже шкода, що ви не можете зустрітися з родичами. Сім’я, як на мене — це головне, ніхто не замінить рідну людину.

В голосі міс Сміт відчувалася гіркота, але попутниця нічого не помітила, бо була зайнята більш важливими роздумами. 

— Можливо, ви й праві, але я не пам’ятаю випадку, щоб Пенсі помилилася. Якщо вже вона радить нікуди не їхати, то краще так і зробити.

Місіс Боу наче поставила крапку у суперечці.

— Мені незручно, але я не знаю, про кого мова, - Моллі не хотілося мучити себе новими здогадками. 

— А ви не чули це ім’я? Хоча не дивно… не помічала вас в вітальні вечорами. Приєднуйтесь до інших гостей, у нас завжди збирається досить приємна компанія і є про що поговорити! — вона обійшла калюжу і знов наблизилась до квартирантки, зберігаючи загадковий вигляд.  — То про що це я, ах, Пенсі Фокс! Вона була подругою моєї матусі, царство їй небесне! Вродилася не так, щоб дуже гарною, то ж бажаючих зробити пропозицію виявилось небагато. А коли вже бідолашна хотіла одягнути чепчик та проголосити себе старою дівою, з’явився один джентльмен. Тут би їм побратися та жити довго й щасливо, але сталося таке, у що повірити важко. Коли наречені вже йшли до церкви, просто поряд з ними в землю вдарила блискавка. І це серед ясного дня! Чоловік Пенсі помер одразу,  а вона з того часу зробилася якась дивна. Трохи поїхала головою, зате почала передбачати майбутнє.

Моллі стало дуже цікаво, що б сказав з цього приводу містер Черч. Скоріше за все: “Наука не визнає таких випадків! Я не бачив все на власні очі, тому не раджу вірити у всякі нісенітниці!” В цьому міс Сміт була згодна з аптекарем, але їй цікаво було дізнатися більше.

— І ця міс Фокс, вона вам раніше щось пророкувала? 

— А як же, і не тільки мені! Ось, до речі, тут вона живе! 

Місіс Боу тицьнула товстим пальцем в бік старого будинку, що дивним чином ще тримався на цьому світі. По стінах пролягали глибокі тріщини, вікна покосилися, дах темнів наче після недавньої пожежі. А на доданок до всього на порозі сиділа чорна кішка. Все це нагадувало хатину середньовічньої відьми, яка заманює до себе гарних дівчат чи краде малих дітей. 

Доки міс Сміт роздивлялась будинок, її супутниця встигла знайти ще одну людину, якій повинна була розповісти дещо важливе. 

– Містере Черч! – побачивши аптекаря, що сідав в екіпаж, домовласниця помахала цому рукою і кинулася назустріч. – У вас знайдеться хвилинка? Я хотіла просити вас подивитись міс Браун! Її кашель … сусіди по кімнаті постійно скаржаться і натякають, що в мене живе квартиранта з сухотою! 

– Людська дурість давно вже мене не дивує, – пробурмотів аптекар.  – Хіба я не казав десять разів, що виною її стану хворе серце? Вроджений порок, ознакою якого є сухий кашель!

— Так, але… - не здавалася місіс Боу, яка вирішила взяти екіпаж аптекаря на абордаж. 

Містер Черч, якому не дуже світила подібна перспектива, вирішив змінити тему розмови. Він наче тільки но  побачив ще одну молоду знайому.