Розділ 22

Розділ 22

Як повідала Леся, вона з бабусею нарешті перебралася з села в місто до батьків, і тепер на постійній основі буде жити в Києві. А ще розповіла дуже приємну новину - через декілька місяців вона стане старшою сестрою. Ви б бачили як я за неї зраділа. Це ж так чудово бути старшою сестрою, мати ще когось в цьому житті, окрім батьків. Це зовсім інша любов, і зрештою, я навіть трохи позаздрила, сумніваюся, що мені колись пощастить бути старшою сестрою.

Далі я повідала свою історію, і розповіла все що сталося зі мною за цей час. Старалася передати все коротко, адже ця історія може розповідатися до вечора. 

- Ну ти й даєш подруго! - ошелешено вигукнула Леся так, що на нас подивилося половина відвідувачів.

- Я й сама в шоці - вже тихіше відповіла я.

Леся до мене нахилилася і так тихенько промовила:

- А він красунчик? Показуй фото.

- Та ну тебе - засміялася я.

От впізнаю свою подругу. З усього, що я їй розповіла, вона вловила розповідь про Матвія, і тепер жадала всіх подробиць.

- Красунчик, навіть покажу його в житті якщо трапиться можливість. Але я вирішила не спішити, все занадто швидко розвивається, треба трішки пригальмувати.

- Ти то, подруго права, але давай не затягуй, якщо у вас двох є почуття- поїдаючи свій десерт з серйозним видом рекомендувала Леся.

- Якщо дійсно кохає, нехай чекає.

- Ти краще розкажи, на кого очікуєте? - вирішила перевести тему, щоб Леся ще десять порад не дала.

- Дівчинка. Сестричка - з радістю промовила Леська .

- Вже уявляю як вона забиратиме твою косметику - і ми обидвоє розсміялися.

- Я ще й сама її малюватиму, навчу всього, що вмію - теж весело відповіла дівчина.

- Я в цьому не сумніваюся.

Так, давно я скільки не сміялася, як сьогодні. Все таки , ця зустріч була потрібна насамперед мені. Потрібно було виговоритися близькій людині і на душі стало набагато легше. Це як ковток свіжого повітря, і тепер легше рухатися далі. Я дивилася на Лесю, і розуміла, що мені шалено повезло з подругою, і я щиро рада, що вона є в моєму житті.

Мої роздуми перервав телефонний дзвінок. Взявши до рук телефон, я побачила, що телефонує батько.

- Так, я слухаю. - озвалася я в слухавку.

- Ліє, обов'язково приїжджай додому, мама знайшлася! - почула я радісний голос батька, а я так і застигла з телефоном в руках.