Розділ 18

Матвій

Я сам від себе цього не очікував. Але, дивлячись в її очі, я зрозумів, що без цієї дівчини я не зможу. Поруч із нею так легко дихати. І я сам не зчувся як закохався. Так, саме закохався. Те почуття, коли за неї звернеш гори, коли хочеться піднести весь світ до її ніг. 

Щоб вона ні про що не хвилювалася, щоб ніхто не зміг її образити, щоб плакала тільки від щастя. Навіть самому не віриться, що до коханої людини можна відчувати скільки емоцій. А цей поцілунок такий ніжний і такий бажаний. І коли вона відповіла на нього, не відштовхнула, я зрозумів, що почуття взаємні. Я просто хочу кричати про це на увесь світ. 

- Так, діточки, а тепер снідати - в дверях з'явилася постать жінки, яка впустила мене вночі, і зараз зранку вона здавалася не такою вже грізною. Лія сором'язливо відсторонився від мене, але тримати мою руку не перестала. 

- Так, бабусь, ми скоро будемо - так само сором'язливо відповіла Лія і опустила очі.

- Чекаю вас і не соромся так, я була така сама молода як і ти - посміхнулася бабуся, не знаю, як її звати і зникла за дверима.

Поснідавши, я дізнався, що цю бабусю звати Олівія. На диво, виявилася дуже добра і ніжна жінка. Від тієї , що зустріла мене вночі не лишилося й сліду. 

Ми вирішили з Лією поїхати до батька і вже разом там поговорити. То ж почекавши , поки вона приведе себе в порядок, ми рушили в дорогу.

Прибули додому ми за хвилин двадцять. Батька, я знайшов у своєму кабінеті . Він сидів за столом і розглядав якісь фото. Коли він дізнався, що Лія зі мною, пообіцяв спуститися через кілька хвилин. А от я пішов до Лії, яка не гаючи часу, опинилася в кімнаті Соні. Вони обоє обнімалися і розмовляли про щось своє. 

- Татку, ти прийшов - підбігла і обняла мене донечка.

- Так, сонце, я вдома . - теж у відповідь обняв свою донечку. - нам з Лією зараз треба вирішити деякі питання, а після цього ми одразу прийдемо до тебе, гаразд? 

- Так, татку, тільки пошвидше - доня ще раз обняла мене і пішла до Лії . Теж обняла її, а вже тоді пішла до своїх іграшок.

Так ми вийшли з кімнати і вже попрямували до мого кабінету. Що ж нас чекає довга і виснажлива розмова.