Розділ 15

Матвій

Сказати, що я був у шоці - це нічого не сказати. Як тільки мені подзвонила Лія, я одразу помчався додому. Впевнений, заробив по дорозі декілька штрафів, але не можна було гаяти ні хвилини. Одразу згадав останній раз, коли Настя таке вичудила. І якби ж їй потрібна була дитина. Ні, я просто впевнений, що в неї знову закінчилися гроші і вона ось так прийшла домовлятися. Її ніколи, не цікавила дитина. Її цікавило багате, безбідне життя, яке я їй зміг забезпечити, коли ми були одружені. Але, як виявилося їй було мало уваги, яку я їй приділяв. 

А, те, що я пахаю як проклятий, її не цікавило. Їй потрібно було все і одразу. От і знайшла собі втіху, коли я був на роботі. Не скажу, що в мене до неї було неземне кохання, але коли я дізнався, що вона вагітна, як порядна людина, взяв за це відповідальність, але й терпіти коханців у своєму домі я не збирався. 

Розлучення у нас було важке і довге. Спільного майна не було, все було придбано мною до шлюбу, за винятком дорогої тачки і подарованого золота, на яке я не претендував. Але їй було мало. Оскільки, працювати вона не хотіла, а звикла жити і ні в чому собі не відмовляти, вона почала шантажувати мене дитиною. Звісно, я спочатку на це куплявся. 

Донька заявила, що хоче жити з татом, але оскільки вона не досягла того віку, щоб щось вирішувати, то й на це мало хто звертав увагу. А от колишня почала завалювати мене позовами до суду. І тільки тоді, коли я запропонував їй щедрі відступні, вона погодилася, що дитина буде жити зі мною, а вона буде бачитися з нею, коли їй заманеться. Але, чорт, за цей цілий рік, її не було жодного разу. Вона не вітала її з днем народження, не сиділа коло неї ночами, коли вона лежала з температурою, вона не бачила, як росте її дитина. Все це бачив я! Я, а не вона. І ось тепер знову вона з’явилася. І ні, щоб приїхати і все мирно зробити, вона влаштувала цей показовий цирк. 

По дорозі, я одразу набрав свого адвоката, який теж вирушив до мене. Коли я приїхав, він уже розмовляв з поліцейськими, а я мало не придушив цю гадюку. Вона кричала, що я не даю їй бачитися з дитиною. Що це був вимушений крок, щоб побачити доньку. Виставила мене тираном, а себе білою і пушистою. Господи, я вкотре дякую собі, за те, що зберігав всі есемески у фото, де чітко було написано, що вона не має бажання тратити свою енергію на дитину, яка забирає у неї молодість. І саме завдяки цьому її забрали з тими амбалами у відділок. А я вкотре переконався, що мені потрібно подавати на позбавлення батьківських прав. Але і в голові не вкладалося, як рідна мати може не любити свою дитину. Хіба вона зовсім нічого до неї не відчуває? Це питання так і залишиться загадкою.

А зараз я просто сидів на дивані і прокручував нашу сварку з Лією. І те, що вона мені розказала, просто не вкладалося мені в голові.

Виходить, що вона і є та сама зникла донька мого вітчима. Скільки років пройшло, а питань так багато. Що тоді з ними сталося? Де її мама? І найголовніше, що їй потрібно в нашому домі. Голова гуділа від такої кількості думок. З цього стану мене вивів голос батька:

- Матвій, що тут сталося? Що ти зробив з Лією? – зараз я дивився на батька, і просто не знав як це все викласти йому. Але потрібно, може хоч він проллє світло на всю цю ситуацію.

- Батьку, ти сядь, будь ласка, нам з тобою серйозно треба поговорити!

Любі мої,  які ваші враження від книги?