Розділ 6

Матвій  

Пройшов тиждень від того часу як я зустрів її. Увесь цей час думаю тільки про неї. Хіба існує кохання з першого погляду?  

Я обіцяв собі, що більше не допущу цієї помилки, а знову наступаю на ті самі граблі. На роботі думаю про неї, вдома думаю про неї, навіть час з донькою проводжу, а думаю тільки про неї. Всього одна зустріч, яка змінила увесь мій світ, який я будував роками. Всі ці стіни вона розбила вщент.  

Зі своєю дружиною після народження дитини я прожив два роки. Її вистачило на стільки часу, але не на більше. Ще тоді я був простим працівником в компанії свого вітчима, набирався досвіду, а вона думала, якщо в мене багаті батьки то і я такий. Але ні. Мені не діставалося все так легко. Все що я заробив це виключно моя заслуга. Так, ми жили разом в одному великому будинку, але захмарних грошей у мене не було. Я завжди знав, що мій вітчим це не рідний батько, і хоч він давав мені всі можливості починати з самих висот, я відмовився. Хотів всім довести, що я зможу і я зміг. Добився всього сам. 

 Зараз відкрив свою фірму, і тільки я єдиний власник. Але вона не дочекалася. Софійка залишилася зі мною, матері вона була непотрібна. Це просто не вкладалося в голові, як рідна мама може не любити свою дитину. Але ось така дружина попалася мені.Як згадаю той час, ті суди через які довелося мені пройти, то стає не по собі. Відтоді колишню дружину я бачу тільки тоді, коли  в неї закінчуються гроші і вона погрожує забрати дитину, якщо я знову не дам необхідну суму. А дитина просто її не визнає.  

А Лію одразу прийняла, розмовляла з нею так як ні з ким іншим. Вона взагалі була відстороненою дитиною, а тут так проявила почуття до першої зустрічної дівчини. Та що говорити про Софійку, я й сам не розумів, як почав думати про неї. Але зараз я просто не знаю де її шукати. При зустрічі номерами телефону ми не обмінялися. Єдине, що я про неї знаю так це те, що вона приїхала з невеличкого села.  

Можливо вона вже повернулася додому і я ніколи її не побачу, але можливо це й на краще. Може я не постраждаю від цього кохання як минулого разу.  

За усім цим я так замотався, що забув про нагадування мами, про те, що нині має прийти дівчина на співбесіду няні. Сьогодні ще й довелося затриматися на роботі,тому я трохи запізнювався про що й попередив телефоном маму. Вона сказала , що дівчина вже чекає, тому я трохи поспішив, бо  няня зараз дуже потрібна, оскільки на роботі намічається дуже важливий та великий проект. Припаркувавши машину в гаражі, я вирушив до будинку. У вітальні було тихо, я піднявся до свого кабінету, де вже чулися приглушені голоси  та зайшов.  

-Синку, ну нарешті, ми вже тебе зачекалися – одразу зіскочила з крісла радісна мама – А ось і дівчина, яка претендує на роль няні – мама показала на дівчину, яка підвелася з крісла і обернулася до мене.  

-Ліє?

Буду щиро вдячна всім хто читає книгу, діліться своїми враженнями, це надихає не здаватися))