Глава 3. Перший крок у новий світ

Сонце лише почало підійматися над містом Ліринталь, коли Ізабель Фервут ступила на територію Академії Трісквуд. Вона тримала валізу в одній руці, а серце билося так, ніби хотіло вирватися з грудей. Перед нею відкривалася величезна будівля з високими вежами, вітражами, через які пробивався ранковий світло, і масивними воротами, прикрашеними магічними символами, що тихо сяяли.

— Вау… — прошепотіла Ізабель, ледве стримуючи здивування.

Моріель Фейвен з’явилася поруч, її сяйво м’яко осявало дорогу:
— Це твоє нове життя, Ізабель. Тут ти дізнаєшся, що таке справжня магія, і хто ти насправді.

Ізабель глибоко вдихнула і крокнула вперед. Її очі розбігалися від величі місця: величезні сходи, що зникали у високих арках; дзеркальні коридори, у яких відбивалися не лише люди, а й дивні світлові іскри; студенти, які вже починали перший ранок, перемовляючись і сміючись, ніби магія була для них звичайною частиною життя.

Першим, кого вона зустріла, був хлопець із темним волоссям і пронизливими зеленими очима. Він стояв осторонь, спостерігаючи за новоприбулими студентами з легкою посмішкою на губах. Ізабель відчула, що її серце здригнулося, але вона швидко відвела погляд.

Моріель помітила її нервовість і тихо сказала:
— Не всі, кого ти зустрінеш, будуть дружніми. І перші враження іноді оманливі.

Ізабель кивнула і підняла голову, коли наставниця вказала на великий зал для зборів. Тут студенти вперше мали отримати свої розклади, розподіл на гуртки та перші завдання.

— Академія має свої правила, — продовжила Моріель. — Кожен повинен навчитися поважати магію і тих, хто її опановує. Твій шлях починається сьогодні, і твоя уважність буде ключем до успіху.

Зала була величезною. Стіни сяяли від магічних символів, а у повітрі відчувався легкий аромат трав і чарівних настоїв. Ізабель сіла за один зі столів і помітила, що навколо неї вже збираються студенти, шепочучи про новоприбулих.

— Ти новенька? — запитала дівчина поруч, усміхаючись і простягаючи руку. — Я Ліана.

Ізабель усміхнулася і відповіла:
— Я Ізабель. Рада познайомитися.

Ліана кивнула і шепотіла:
— Бережися, тут не всі такі, якими здаються. Деякі з них приховують секрети, і не завжди хороші.

Ізабель здригнулася. Вона ще не знала, хто з учнів стане другом, а хто ворогом. Але серце відчувало, що це місце змінить її назавжди.

Перший урок був у класі з магії елементів. Моріель дала Ізабель кілька порад перед початком:
— Сконцентруйся на своєму серці. Відчуй магію навколо. Не бійся помилок — вони теж частина навчання.

Ізабель уважно слухала вчителя і намагалася повторити заклинання. Спершу нічого не виходило, але коли вона знову зосередилася на внутрішньому відчутті, невеликий вогник спалахнув на кінчику її пальця.

— Добре, Ізабель! — похвалив учитель, а інші студенти кинули зацікавлені погляди.

В серці дівчини виникла дивна суміш тріумфу і хвилювання. Вона відчула, що магія дійсно існує і що її власна сила лише чекає, щоб розкритися.

Після уроку Ізабель помітила того самого темноволосого хлопця з зеленими очима. Він підійшов, трохи нахиливши голову:
— Я Алерон. Ти новенька? — запитав він, і в його голосі відчувався легкий виклик, але водночас зацікавленість.

Ізабель відчула, як серце б’ється швидше, але відповіла спокійно:
— Так. А ти… один із старшокласників?

— Можна й так сказати, — посміхнувся він. — Бачимося.

Вона відчула перший подих нових емоцій: цікавість, хвилювання і легке передчуття того, що її життя буде сповнене пригод, інтриг і, можливо, навіть першого кохання.

Ізабель глибоко вдихнула. Академія Трісквуд вже почала відкривати свої таємниці, і вона відчувала, що це лише початок великої історії, у якій її чекають як нові друзі, так і невідомі небезпеки.