Глава 10: Небезпечна близькість

  Працюючи разом з Лукасом, дівчата стали ближчими до нього. Вони побачили в ньому не тільки героя, але й людину з власними страхами і слабкостями. Лукас, завжди здавалося, був непохитним і впевненим, але з часом вони почали бачити, що за цією зовнішньою впевненістю ховаються справжні емоції і переживання. Він дбав про їхню безпеку і намагався захистити від небезпек, що оточували їхню місію.

  Особливо ці зміни стали очевидними для Луїзи, чиї почуття до Лукаса стали глибшими. Вона бачила його турботу і відданість справі, і це тільки посилювало її симпатію. Вона не могла не помітити, як він іноді дивиться на неї з теплом і турботою, і ці моменти були для неї особливо значущими.

  Одного вечора, коли вони працювали над черговим завданням, Лукас і Луїза залишилися наодинці. Вони сиділи в невеликій кімнаті, розглядаючи документи і обговорюючи план дій. Атмосфера була спокійною, але водночас напруженою через невизначеність майбутнього. У якийсь момент вони відклали роботу і почали говорити про свої життя.

   У той момент, коли Луїза та Лукас розмовляли, раптом вимкнулося світло. Темрява накрила кімнату, і одразу після цього вони почули звук клацання, ніби хтось закрив двері ззовні. Луїза та Лукас різко почали рухатися в темряві до дверей, намагаючись зрозуміти, що сталося.

  Луїза поспішала, і в темряві випадково зачепилася за ніжку стола. Вона втратила рівновагу і впала на Лукаса. На кілька секунд вони обоє опинилися на підлозі, обличчям до обличчя. Цей несподіваний контакт змусив їх застигнути на мить, відчуваючи близькість один одного. Дівчина швидко опанувала себе, згадала про телефон і ввімкнула ліхтарик. Світло заповнило кімнату, і вони побачили один одного. Луїза швидко піднялася, відчуваючи себе ніяково, і сказала:

  -"Пробачте, я випадково... Давайте спробуємо відкрити двері."

 Вони підійшли до дверей і спробували відкрити їх, але вони не піддавалися. Луїза відчувала, як хвиля паніки піднімається всередині неї, але вона змусила себе зберігати спокій.

  -"Що нам тепер робити?" — запитала вона.

  Лукас вирішив зателефонувати своєму помічнику, але після кількох невдалих спроб він зрозумів, що той не бере трубку. Він почав хвилюватися, але потім вирішив зателефонувати старшому адміністратору готелю.

 - "Ало, ви ще на роботі?" — запитав він, коли почув голос на іншому кінці.

 -"Добрий вечір, директоре. Ні, я вже вдома," — відповіла адміністратор. "Старша прибиральниця була на місці, але, мабуть, вона вже пішла. А що сталося?"

  -"Хтось вимкнув світло і закрив двері в мій кабінет," — додав Лукас, намагаючись зберігати спокій.

  -"О, мабуть, це була прибиральниця. Вона завжди вимикає світло у всьому готелі, коли немає людей," — сказала адміністратор, виявляючи, що це, можливо, було просто непорозуміння.

 Поки Лукас розмовляв з адміністратором, його телефон знову задзвонив — цього разу дзвонив його помічник. Лукас швидко закінчив розмову з адміністратором і відповів на виклик помічника.

 -"Якого біса ти не брав трубку?" — сказав він, трохи знервовано.

 -"Вибачте, начальник, не чув. Щось сталося?" — відповів помічник.

 -"Так, приїжджай до готелю і відкрий двері в мій кабінет. Прибиральниця, коли йшла, вимкнула скрізь світло і зачинила двері, залишивши нас всередині," — сказав Лукас.

 -"Зрозумів, вже їду," — відповів помічник.

 Поки вони чекали, Луїза і Лукас вирішили повернутися за стіл. Лукас, помітивши, що вони вже довго були замкнені, запитав: "Ти, мабуть, голодна?"

 -"Трохи, якщо чесно." — зізналася Луїза.

 У той момент, коли вони обоє одночасно потягнулися за тією ж цукеркою, їхні руки випадково торкнулися одна одної. Вони різко перевели погляди один на одного. У цей момент Лукас, відчуваючи невидиму силу притягнення, яке він відчував до Луїзи, рішуче підхопив її за талію і поцілував. Луїза була здивована, але не відштовхнула його. Навпаки, вона відповіла на поцілунок, відчуваючи, як хвиля емоцій накриває її. Вони забули про все навколо, поринувши в цей момент. Це був не тільки момент пристрасті, але й виявлення їхніх справжніх почуттів один до одного, які вони так довго приховували.

 Лукас, не відчуваючи більше ніяких стримуючих факторів, різко однією рукою змахнув усе зі столу, звільняючи простір. Його поцілунки ставали все більш пристрасними і глибокими, і він ніжно та сильно притискав Луїзу до себе. Страсть, яка накопичувалася між ними протягом усього часу їхнього знайомства, нарешті вийшла на поверхню, захоплюючи їх обох.

 Луїза відповіла на його поцілунки з такою ж силою і бажанням, відчуваючи, як хвиля емоцій накриває її з головою. Їхні руки блукали, вивчаючи одне одного, відчуваючи кожен дотик, кожне наближення. У кімнаті панувала тиша, лише їхні прискорені дихання наповнювали простір. Вони обидва відчували, як ці миті переповнені пристрастю і емоціями, які вони не могли більше стримувати. Це була мить, коли всі їхні стримані почуття і бажання вийшли на поверхню, змушуючи їх забути про все навколо. Вони були лише тут і зараз, разом, у цьому потаємному куточку, захоплені силою своїх почуттів.

  У цей момент вони стали ще ближчими, ніж коли-небудь, зрозумівши, що їхні почуття досягли нового рівня. Це був момент не тільки фізичної близькості, але й глибокого емоційного зв'язку, який вони встановили один з одним. Їхні серця билися в унісон, і вони знали, що відтепер їхні стосунки зміняться назавжди.