Таємниці Дуісвіна
Пролог
Дівчина вибігла на невелику галявину й різко зупинилася. Серце шалено калатало, а дихання ніяк не вирівнювалося.
Вона розгублено озирнулася.
Навколо шумів незнайомий ліс. Високі дерева здіймалися до самого неба, а крізь густе листя пробивалися золотаві промені сонця. Повітря було наповнене ароматом квітів і трав, яких вона ніколи не бачила.
— Де я?.. — тихо прошепотіла дівчина.
Вона не пам'ятала, як сюди потрапила.
Позаду почувся крок.
Анфіса різко обернулася, але обличчя незнайомця залишалося прихованим у тіні.
— Анфісо, вітаємо тебе в Дуісвіні.
— Хто ви? Як я тут опинилася?
— Я провідник між світами. А як ти потрапила сюди, маєш згадати сама.
— Але я нічого не пам'ятаю...
— Пам'ять повернеться, коли настане час. Попереду на тебе чекає довгий шлях.
Анфіса хотіла поставити ще безліч запитань, але світ навколо раптом затремтів. Галявина, дерева й навіть загадковий провідник почали розчинятися в білому сяйві.
Вона простягнула руку вперед.
— Зачекайте!
Та відповіді вже не було.
#1396 в Фентезі
Відредаговано: 02.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
