Частина 3.   ГРАЮЧЕ  В  ІДЕЇ  ЛЮДСТВО

Частина 3.   ГРАЮЧЕ  В  ІДЕЇ  ЛЮДСТВО

Передмова

       Поштовхом для цієї частини стали світогляді протиріччя, які вели до дисгармонії у внутрішньому світі людей, послаблення їх дух. імунітету, до хвороб. Поєднання особистості з словом і любов’ю (спосіб-образ життя-буття, основний фактор довголіття) разом з природним і соціальним середовищем (наслідки людських забавок) впливає на генетику. Якими ж мають бути технології суспільного життя, аби не заперечувати закони псих., соц. і дух. еволюції і протистояти інформаційній зброї?

       До інформаційної зброї здавна відносили: наклеп на Бога (Святого Духа); приниження жінки і руйнування родини; викрадення чи знищення жерців-носіїв знань (носіїв дух. культури, інтелігенції або їх колонізація); спрощення абеток, зменшення кількості букв, заборону мови (примусова асиміляція) і свят; голодомори, винищення носіїв універсальної праці (селянство) і примусове переселення; приниження освіти і виховання, спонтанності і креативності у стосунках між матерями-батьками і дітьми, учителями і учнями (який учитель, такі діти, які діти – така країна); недотримання закону пізнання й інформаційно-проективної символічної словесно-образної людської фіз., псих., соц. і дух. природи, ін.

       На картині єврейського художника намальовано в нижньому лівому кутку сумну молоду матір з немовлятком на руках, яка сіла серед великих кам’яних брил. Напроти, у правому кутку, віддано танцює старий єврей – це його молитва до Творця. Вище них священнослужитель за кафедрою, він натхненно виголошує проповідь – досвід поколінь. Над ним прозора завіса лялькового театру відкриває погруддя молодят в шатах небесних наречених. А ще вище тягнеться вузенька стежина, якою йде конячка і тягне візочок з людиною, яка сидить з опущеною головою, занурившись у саму себе. Поперед обрій – сірі хмарини вимальовують величезне Око.

        Найбільшою цінністю, вінцем творення є жінка-матір. Скільки сил докладає світ, щоб спородити її. Це і власні батько і матір, яка завжди поряд, «мати-матір», як все те, що «маємо» від початку. Батько, який дбає навколо них, немов садівник у рай-саду біля дерева життя. І, хоча він, немов би фізично далі, а у пси-полі ближчий, і відчувається донькою на будь-якій відстані. Він вдихає у неї віру в її природну довершеність, гармонію, красу, любов. Брати-вчителі-захисники оберігають душу від спокус. Потім ця естафета перейде до її чоловіка (чоло-розум віку), який створюватиме всі умови для розвитку її жіночості, сонячного спокійного материнства і спільного виховання дітей. Лише зріла жінка-матір зможе оцінити всю фізичну і духовну працю чоловіка-батька, дарувати емоції і почуття, які піднімуть його на небо, і яких немає в зароблених ним, тим більш куплених, соц. відзнаках.

        Якою наповненою вищою силою (самодостатньою) має бути жінка, яка спроможна відчути Бога і народити Господа від Святого Духу, і яким другом (духовний статус) праведним, вірним її чоловік, щоб опікуватись ними. В християнському духовному вченні (психологія) обожнені ролі-іпостасі матері-батька, доньки-сина й духовного вихователя-вчителя. Вони підіймають один одного на небо і спускають в певний час заради вирішення космічного за значенням дух. завдання.

        Духовну потребу в особистісному зростанні задовольняє той, хто здатен спостерігати, і кому поталанило зустріти зрілих чоловіка і жінку. Побачити, як вони спілкуються, слухати їх, відчути статево вирізьблені енергії і закріпити в собі те вібраційне пси-поле, у якому відбувається синхронний танок їх пластичних рухів, емоцій і почуттів.

        Зачаровує не лише їх довіра, взаємна повага, визнання, прийняття і поклоніння один одному, а й те як, але вже на якісно іншому рівні, чоловік здатен створювати те пси-поле, у якому спокійно розгортає цвіт безкінечно розквітаюча квітка дух. життя самодостатньої жінки. А це не так просто: чоловік здебільше має довший зріст, на 40% більше м’язів і важчий за жінку. Він генерує більше, ніж вона, і грубіше біополе, яким тисне, аби за своєю біологічною природою домінувати. І йому потрібно упокорювати себе, щоб жінка, яку мимохіть пригнічують істоти іншої статі, відчувала повагу, пошану і прийняття себе як рівної, а то і більш витонченої душею-духом  людини (вінець творіння), яка може зцілити, бо здатна народити Боголюдину від Святого Духу.

        У ролі матері уявляють природу, культуру, Батьківщину. Волаючи від болю до себе і свого роду і не чуючи власного голосу, сучасники своїм інформаційно-енергетичним пси-полем спонукають дозрівання людини і формують систему перед-синдромів, які декого попереджають про появу соціально-психологічних захворювань, а у інших викликають страх чи залежність від ідеологем. На довголіття українців негативно впливає падіння добробуту, руйнування родини, безробіття, зменшення пенсій, зростання цін, втрата грошей в банках (навіть на поховання), хвороби, бо нема грошей на лікування (країна займає 100 місце серед 145 країн світу за рівнем здоров’я і якістю води), ін.

       Існує також страх банкрутства, втрати награбованого у населення, націоналізації майна, ін. У суспільстві росте напруга енергії страху. Отже, меншає народжуваність, середня тривалість життя, кількість населення; більшає захворюваність, смертність, бідність; падає енергія натхнення, творчої активності; зростає недовіра людей один до одного, багатіїв, влади. Україна, первообраз раю, світла-радості життя давніх теукрів (богів крові) звелася до землі страху. Мало чекати, поки Святий Дух засіє критичну масу людей енергіями віри-надії-любові-мудрості і обумовить їх зустріч у тих вимірах самоусвідомлення, де поєднуються у духовній творчості спілкування-взаємодії зрілі особистості заради пробудження, відродження і повернення до духовного роду. Шукач довголіття прагне осягнути ігри-ідеї, інформаційну зброю, яка гіпнотизує суспільства, кидає їх у прірву історії: він прагне свободи.