Загадкові таври

Таври — плем'я, яке у I тисячолітті до н. е. заселяло гірську і підгірську частини Криму. 

В античних джерелах таври вперше фігурують у Геродота серед тих племен, котрі відмовилися надавати допомогу скіфам у їхній боротьбі проти перського царя Дарія (550 до н. е. — 486 до н. е.). 

А ще Геродот згадує, як таври приносили в жертву богині Діві, яку він отожнює з Артемідою, людей, зокрема греків, кораблі яких зазнавали аварії біля їхніх берегів. Також це робилося і з полоненими. Сам ритуал був жорстоким: жертву забивали палицями, а тіло скидали зі скелі. Голови жертви виставляли на палі чи над будинками як обереги. 

Крім того, за даними історичних джерел та археологів, таври займалися піратством грабуючи грецькі кораблі, скотарством, полюванням і вели примітивне землеробство. 

Культура таврів, відома як Кизилкубінська, вирізнялася особливим типом поховань – у кам’яних ящиках. Їх іноді перекривали насипом, а в поховання у великій кількості ставили бронзові речі — прикраси, браслети, підвіски, іноді зброю. 

Щодо походження таврів існують різні версії. По одній, вони були автохтонним населенням Криму, яке сформувалося на півострові з місцевих племен епохи бронзового віку, ще до приходу туди індоєвропейців. Згідно з іншою, таври є залишками індоєвропейців, осілих у Криму. 

Також вважають, що таври походять від фракійців, зокрема від племені теврисків, які пізніше стали тиверцями. Вперше про це висловився радянський історик Михайло Артамонов (1898—1972). До речі, вже згадуваний раніше Іван Білик у своїй трилогії «Скіфи» теж ототожнював таврів із фракійцями і називав їх туричами. 

Існує ще версія про походження таврів з Кавказу. Вона базується на подібності їхніх кам'яних гробниць з дольменами на Кавказі. 

Найпоширенішою є гіпотеза походження таврів від кіммерійців. Мовляв, під тиском скіфів кіммерійці переселилися в Кримські гори, де згодом стали таврами. Її прихильником був радянський історик Сергій Жебельов (1867—1941). 

Щодо походження етноніму «таври». За однією з версій, так вони іменувалися греками внаслідок того, що в них був поширений культ бика. Адже «таврос» грецькою означає бик. І відповідно від цього і походить їхня назва (через це І. Білик придумав туричів, від назви тура — виду вимерлого дикого бика). За іншою версією, таврами їх помилково назвали греки, які почули самоназву місцевих жителів на їхній мові, схожу фонетично на грецьке слово «таври». 

В останні століття до н. е. — перші століття н. е. таври почали змішуватись зі скіфами. Асиміляційні процеси породили новий етнонім «тавроскіфи». Вперше він згадується у римського географа Страбона (64/63 до н. е.—24). 

Між іншим, очевидно, що саме асиміляційний процес таврів зі скіфами призвів до остаточного їхнього зникнення. Адже останні згадки про тавроскіфів як етнос датуються І–ІІ століттями нашої ери, після чого термін вживався лише як літературний, який втратив свій історичний зміст та часто відносився до інших народів, зокрема і до слов'ян. Крім того, таври дали назву Кримському півострову, який довгий час називали Тавридою, Таврикою або Таврією.