Слідами Геракла

Геракл відомий як давньогрецький герой та напівбог, син бога Зевса та людської жінки Алкмени, доньки мікенського царя Електріона, знаний своїми подвигами на службі в царя Еврісфея, боротьбою з гігантами та звільненням Прометея. Правнук іншого напівбога, Персея, сина Зевса і Данаї — доньки царя Аргосу, Акрісія. 

Дружина Зевса, люта богиня Гера, ненавиділа Геракла та його матір і завжди намагалася вставити герою палиці в колеса. Тож одного разу вона наслала на нього безумство, і той повбивав власних дітей. Жриця Піфія порадила Гераклу для спокути цього злочину вирушити на службу до царя Еврісфея. Проте Геракл вирушив не до царя, а з аргонавтами за золотим руном. І тоді йому явився бог Гермес та наказав повертатися в Грецію до Еврісфея. 

Геракл неохоче пішов на цей крок, адже знав, що йому буде важко служити боягузливому царю. Але що поробиш, така воля богів. Тож вирушив він до Еврісфея, щоб здійснити для нього дванадцять подвигів, а після цього звільнитися з-під його влади.

І він це зробив. Убив Неймейського лева з невразливою шкірою. Переміг Лернейську гідру. Зміг піймати священну швидку Киренейську лань Артеміди. Упіймав живцем дикого Ериманфського вепра. Очистив Авгієві стайні за один день, змінивши русла річок. Перебив Стемфалійських птахів із бронзовими дзьобами. Зловив розлюченого бика з Криту. Приборкав людожерських коней Діомеда. Здобув пояс амазонської цариці Іполіти. Викрав стадо корів велетня з трьома тілами Геріона. Здобув золоті яблука безсмертя в саду Гесперид. Вивів із підземного світу триголового пса Цербера. 

Після цього він звільнився від служби в боягузливого Еврісфея і став жити своїм життям. 

До речі, Геродот, посилаючись на греків, які жили в Північному Причорномор'ї, розповідав, що коли Геракл виконував десятий подвиг, тобто гнав Геріонових корів до Еврісфея, прибув до Скіфії. Вона тоді була пустельною. Опинившись там, Геракл витяг свою лев'ячу шкуру, загорнувся в неї і заснув. У цей час його коні, які паслися поряд, запряжені в колісницю, зникли. 

Прокинувшись, Геракл почав шукати своїх коней. Він обійшов усю ту землю і прибув до країни, яка називалася Гілея. Там в одній печері він знайшов істоту напівжінку-напівзмію. Геракл, побачивши її, здивувався і спитав, чи не бачила вона десь його коней, що зникли. А та тоді відповіла йому, що вони в неї, але вона поверне йому їх, коли він із нею з'єднається. І Геракл за таку ціну погодився з'єднатися з нею. А вона весь час відкладала повернення йому коней, бо хотіла якнайдовше жити з Гераклом, а він хотів забрати коней і піти геть. Нарешті вона віддала йому їх і сказала: «Цих коней, що прийшли сюди, заради тебе я врятувала, а ти винагородив мене за мою послугу; від тебе я зачала трьох синів. Коли ці сини виростуть, що мені з ними робити, поясни мені, чи я залишу їх тут, чи я відішлю їх до тебе?»

Геракл відповів їй: «Коли ти побачиш, що сини вже стали дорослими, зроби те, що я тобі скажу, і це ти правильно зробиш: хто з них зможе натягнути мій лук і підперезатися моїм поясом, які я тобі залишу, того ти залиш у цій країні. А хто не спроможеться зробити, того ти прожени геть із цієї країни. І коли ти так зробиш, ти і сама будеш задоволена і виконаєш мої вказівки».

Коли в неї народилися сини, вона спершу дала їм імена: першого назвала Агатірсом, другого Гелоном, а останнього — Скіфом. Згодом, коли вони стали чоловіками, вона згадала про доручення Геракла і виконала його. І сталося так, що двох з її синів, Агатірса і Гелона, які не спромоглися виконати запропоноване матір'ю, вона вигнала з країни, і вони пішли світ за очі. Проте молодший із них, Скіф, виконав запропоноване йому і залишився в країні. І від Скіфа, Гераклового сина, походили ті, що ставали царями скіфів. 

Щодо того, де саме знаходився Геракл у Причорномор'ї, то, як зазначав Геродот, місцем його перебування була Гілея. Вважається, що вона розташовувалася у південній частині спільної заплави Нижнього Дніпра та ріки Конки, від сучасного Нікополя до Берислава, а також на суміжній ділянці лівобережжя (Олешшя) від міста Каховки до Кінбурнської коси. Тобто це територія сучасних Дніпропетровської та Херсонської областей. 

Дехто вважає, що Геракл зустрічався з напівжінкою-напівзмією у печері на острові Хортиця у Запорізькій області. 

Можна припустити, що вже звідти Геракл пішим ходом погнав корів Геріона в Грецію, адже далі Геродот зазначає, що біля ріки Тірас на скелі показують слід Гераклової ноги, схожий на слід людської, але завбільшки в дві стопи. 

Тірас — це сучасний Дністер, у гирлі якого античні греки побудували місто Тіра, сучасний Білгород-Дністровський в Одеській області. Очевидно, що Геракл проходив там. 

Тож таким чином можна побудувати маршрут Геракла: від Запорізької області в Одеську, а далі в Грецію. 

Залишається лише нез'ясованим, звідки Геракл прибув у Північне Причорномор'я, адже згідно з міфом Геракл убив Геріона, який мешкав на острові в Океані, забрав корів і переплив з ними в Іспанію. Далі Геракл погнав стадо по суші. У Лігурії він убив двох синів Посейдона, які намагалися відібрати корів, у Лації убив Кака, який викрав чотирьох корів і чотирьох телиць. Один із биків відбився від стада і переправився на Сицилію, але Геракл знайшов його і убив царя елімів Ерікса, який не захотів віддавати втікача. 

Вже на підході до Греції, біля Іонійського моря богиня Гера наслала на корів сказ, і вони розбіглися. Частину з них Геракл зміг переловити у Фракії. Тож, можливо, звідти він попрямував у Північне Причорномор'я в пошуках решти корів. Там він і зустрів напівжінку-напівзмію та вступив з нею в шлюбний зв'язок. Це лише припущення, але якщо брати до уваги міфологію, то це найоптимальніший варіант мандрівки Геракла.