Чаша Аріанта

Колись дуже давно скіфський цар Аріант захотів дізнатися, скільки населення проживає в його царстві. Для того щоб це зробити, він наказав кожному скіфу принести по наконечнику стріли. А хто не принесе, тому він загрожував смертю.

Зібравши принесені наконечники, цар доручив відлити з них посудину вражаючих розмірів. Це була гігантська чаша (казан) з міді чи бронзи. За даними Геродота, в неї вільно вміщалося шістсот амфор. Розміри чаші в шестеро разів перевищували кратер, виритий спартанським царем Павсанієм у гирлі Понту Евксінського (Чорного моря) на честь перемоги над персами. Діаметр чаші становив 2,0–2,5 м, висота – близько 3,0 м, маса перевищувала 10 т.

Варто зазначити, що виготовити таку колосальну форму для 10-тонного лиття понад дві тисячі років тому могли лише майстерні ливарі, які накопичили великий досвід лиття великих казанів. Тож потрібно погодитися, що створення такої споруди вимагало великих зусиль, і саму чашу можна назвати восьмим чудом світу. 

Щодо місця розташування чаші, вважається, що вона знаходилася у місцевості під назвою Екзампей, на межі земель алазонів і скіфів-орачів, між ріками Гіпаніс (Південний Буг) і Борисфен (Дніпро), навпроти зближення річищ Тіраса (Дністер) і Гіпаніса. А це сучасні Миколаївська та Кіровоградська області. Крім того, за словами Геродота, коло місця, де стояла чаша, протікало джерело з гіркою водою. Воно також звалось Екзампей і впадало в Гіпаніс.

На думку істориків, під джерелом Геродот мав на увазі річку Мертвовод, яка протікає в межах Бобринецького району Кіровоградської області та Братського і Вознесенського районів Миколаївської області і впадає в Південний Буг. Тому саме там і слід шукати чашу.

Згідно іншій версії, чаша знаходилася у місцевості Холодний Яр на Черкащині. Підставою цьому є те, що Холодний Яр розташований між Дніпром та Південним Бугом. Крім того, на його території було виявлено декілька городищ скіфського періоду. Це зокрема Мотронинське і Суздальське, в лісовому квадраті № 64, та Жаботинське на Кізій горі. Крім них, є ще десять інших городищ площею від 2 до 35 гектарів. 

Академічна наука вважає чашу Аріанта не більше ніж міфом чи казкою. Тому, починаючи з часів Російської імперії і закінчуючи сучасністю, ніхто з археологів не намагався знайти чашу або хоча б підтвердити достовірність її існування. 

Проте це не завадило Третьому Рейху кинути на її пошуки значні сили. Адже німецькі вчені та окультисти з науково-містичної організації «Аненербе» (Спадщина предків) вважали, що чаша Аріанта могла виступати в ролі сферичного дзеркала, яке випромінює астральне світло і дарує дар ясновидіння. 

До речі, варто зазначити, що під час Другої світової війни на окупованих територіях гітлерівці завзято шукали древні містичні артефакти, які б допомогли їм виграти війну. Так, для прикладу, під час анексії Австрії 1938 року з віденського палацу Хофбург було конфісковано знаменитий наконечник списа, яким римський легіонер Кассій Лонгін пробив на хресті розіп'ятого Ісуса Христа. Вважалося, що той, хто володіє ним, — володіє світом. 

У той же час дослідник з Аненербе Отто Ран (1904—1939) на півдні Франції активно шукав ще одну містичну реліквію християн — чашу Святого Грааля.

Існує версія, що німцям таки вдалося знайти чашу Аріанта, і вони перевезли її до підземного бункера Адольфа Гітлера «Вервольф» (нім. Werwolf — «вовк-перевертень», «Вовкулака») поблизу Вінниці. 

Чи справді це сталося, чи ні, очевидно знає один Бог і, звичайно, спецслужби провідних держав світу, які після війни захопили величезні німецькі архіви. І хто знає, можливо, в майбутньому їх розсекретять, і ми все ж таки дізнаємось таємницю скіфської чаші.