Кам’яна Могила і шумери

Кам’яна Могила – унікальна пам’ятка геології та археології світового значення, знаходиться в Запорізькій області біля селища Мирне, неподалік Мелітополя. Вона є природним утворенням, висота якого сягає 12 метрів, і займає площу близько 1,6 га. На її території  розміщено близько 3 тисяч плит, які розташовані тут не випадково: вони утворюють правильно сформований кам’яний панцир, а печери та гроти всередині  них у давнину стали зручними для культових цілей.

А починалося все 14–12 мільйонів років тому. Тоді на місці Кам’яної Могили було Сарматське море, яке займало територію сучасних Чорного, Азовського та Каспійського морів. Тут була пісковикова мілина. Море відступило, і на території запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, що містили залізо та марганець. Згодом утворилися впадини річки пра-Молочної, води якої проходили вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню, формуючи кам’яну породу. Так поступово виник пісковиковий моноліт, відомий як Кам’яна Могила.

Вважається, що в середині пам'ятки колись розташовувалося давнє святилище. На це зокрема вказує камінь із невеликим заглибленням посередині, що стоїть на вершині Кам’яної Могили. Це – Вівтар, центральне місце святилища, на думку дослідників.

Всередині святилища збереглося багато петрогліфів, які наносили не фарбою, а протирали шматком каменю. Іноді ці протертості покривалися мінеральними фарбами чорного та червоного кольору.

Хронологія петрогліфів охоплює величезний період – від пізнього палеоліту до середньовіччя (XXIV—XXII тис. до н. е. до X—XII ст.). Кам'яна Могила до речі, єдине місце в світі, де на невеликій площі зосереджено петрогліфи з настільки широким історичним діапазоном. Серед зображень є боги, люди, тварини, сцени життя, містичні обряди та різноманітні орнаменти. Особливу увагу привертають двометрова кам’яна фігура людини-риби, містичне зображення звіроподібного чаклуна та дракона. Часто зустрічається древній символ — Дерево життя.

Деякі дослідники вважають, що на каменях Кам’яної Могили також було викарбувано найдавнішу абетку, яка могла стати прообразом писемності давніх цивілізацій, таких як Шумер і Єгипет. Це робить її одним із найважливіших археологічних об’єктів світу. Також прийнято вважати, що древні петрогліфи розповідають про Всесвітній потоп, який пізніше відобразився в шумерських переказах, а ще пізніше — на сторінках Біблії.

Перші повідомлення про це загадкове місце датуються 1778 роком. У кінці XIX століття археолог М. Веселовський виявив в одному з тамтешніх гротів таємничі знаки.

У 1936–1938 роках дослідження пам’ятки проводила Азово-Чорноморська археологічна експедиція під керівництвом О. Бедера. Саме він уперше висловив думку про те, що Кам’яна Могила може бути пам’ятником шумерської культури. Однак у середовищі істориків ця парадоксальна гіпотеза тоді не знайшла розуміння та підтримки.

Під час Другої світової війни німці також проводили тут розкопки. Що саме вони знайшли та куди вивезли знахідки, досі невідомо. Адже після закінчення війни документи зникли, як і багато інших таємниць Третього Рейху. За однією з версій, німці шукали тут древні джерела інформації про арійську расу.

У 1950-х роках на Кам’яній Могилі працювала археологічна експедиція під керівництвом М. Рудинського. Подальші дослідження проводили археологи В. Даниленкоі В. Гладилін.

Велику роботу з дослідження петрогліфів Кам’яної Могили здійснив Борис Михайлов, директор її державного музею-заповідника. Він протягом 30 років вивчаючи написи, підготував кілька книг і фотоальбом «Кам’яна Могила – світовий пам’ятник древньої культури в Україні» (2003).

1994 року на Кам’яній Могилі почав працювати шумеролог Анатолій Кифішин. Він зібрав велику кількість написів і спробував їх дешифрувати. За рік було перекладено більше сорока написів та прочитано літопис, що зафіксував імена першої та другої династій протошумерських і шумерських царів: Салькалямдук, Ліндугуд, Месломтаза, Іїндара. Імена давно забутих богів і людей, приховані за тисячоліттями, відроджувалися з небуття і розповідали про події тих далеких часів. Один із дешифрованих написів повідомляв: «На ріці Нунбірду цариця Салькалямдук судом води правителя Маргаша судила». За перекладом Кифішина, суд над Маргашем проходив на Кам’яній Могилі у 2493 року до н. е.

Досліджуючи петрогліфи, Кифішин також дізнався про назву ритуально-храмового комплексу Кам’яної Могили – «Шу-Нун», що з шумерської означає «Рука Цариці».

2001 року він опублікував монографію з прашумерським словником Кам’яної Могили та висловив гіпотезу, що саме звідси шумери пішли на Близький Схід. Якщо ця гіпотеза правильна, Україну можна вважати батьківщиною шумерської цивілізації.

Сьогодні Кам’яна Могила залишається  однією з найунікальніших пам’яток світу. 2006 року вона була внесена до Попереднього списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, що стало важливим кроком у визнанні її  значущості на міжнародному рівні. Внесення до попереднього списку є першим етапом на шляху до офіційного включення в основний список ЮНЕСКО та сприяє підвищенню охорони й фінансування об’єкта.

У вересні 2008 року указом Президента України № 815/2008 Кам’яній Могилі було надано статус Національного історико-археологічного заповідника. Це рішення підвищило рівень охорони пам’ятки та сприяло розвитку інфраструктури для досліджень і туризму. З того часу офіційна назва об’єкта — Національний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила».