Розділ 7 (3).

Теплі промінці лоскотали щоки, потім пробігли за вухом й з’їхали по каштановим локонам на долоню. Сонячні зайчики стрибали кімнатою, радіючи новому дню  й весело сміючись своїм грайливим сміхом. 

    Фіра відкрила очі й усміхнулася. Сьогодні новий день. Сьогодні її День народження. 

   Дівчина потягнулся й відкинула простирадло. Вона встала з ліжка, розшторила вікна й подивилася на місто, яке ще, певно, спало. У королівському дворі уже метушилися слуги, виконуючи накази. 

   Селі досі спала у ліжку. На її устах ясніла посмішка,схоже, дівчині снилося щось хороше. 

   Фіра на самих пальцях ніг вийшла з кімнати, тихо причинивши за собою двері. Коридором весь час пливли риби і дівчина здивовано усвідомила, що у їхньому  палаці набагато більше слуг, ніж вона думала. 

   Усі були чимось зайняті. Одні риби носили стоси тканин, інші - гори тарілок, треті - стільці чи пуфики. У самому кінці коридору три риби, постійно важко пихкаючи та тяжко дихаючи, несли величезний різьблений стіл. Повз Фіру майже літали кольорові гірлянди, білі водорості, стоси документів, прикраси із коштовними камінцями. 

   Фіра зітхнула. От би і їй таке грандіозне свято! Але вона має бути задоволена і тим, що має. Не всім же бути принцесами! 

   Дівчина попрямувала на кухню. Цікаво, як іде підготовка до її маленького бенкету? Думка про це дещо розвеселила Фіру. 

   На величезній королівській кухні як завжди метушилися риби у білих фартухах і ковпаках. З плавців у плавці передавалися тарілки, страви, інгредієнти, напої. Фіра впізнала і свої замовлення: тирамісу із карамельками-коралами, тушкований планктон і смажені креветки. Дівчина облизнула губи. 

    Фіра ще трохи поблукала палацом і врешті-решт вийшла у сад. На невеличку галявинку, навколо якої росли високі водорості, уже принесли невеличкий столик і шість стільців для її друзів. Цікаво, чи прийде принцеса Еліна, адже вона також запрошена? Завтра в неї буде дуже важкий день, адже вона їде у Чорний Палац. Назавжди. У Фіри на очі накотилися сльози. Саме усвідомлення того, що вона ніколи не побачить Еліну, було дуже гірким. А якщо й побачить, то принцеса, певно, ніколи вже не буде такою ж веселою та життєрадісною. 

   Фіра намагалася відігнати погані думки. Сьогодні ж її День народження, вона не повинна сумувати! 

   Дівчина обійшла сад, милуючись чудовими рослинами. Важкі думки починали полишати її, поверталася звична безтурботність та радість. Їй хотілося якомога швидше побачити друзів, адже вони - її єдина підтримка. 

   Ідучи коридорами, Фіра поглянула у одне з високих арочних вікон. Місто оживало, вуличками метушилися риби, у будинках горіло світло. 

   За дверима Фіриної кімнати було тихо. Певно, Селі пішла до хлопців. “Ну й добре, - подумала дівчина, відчуваючи усередині черв’ячка образи.” Але коли вона прочинила двері, то побачила дещо інше, аніж сподівалася. 

   Повсюди висіли кольорові повітряні кульки й гірлянди. Посередині стояли Славко, Петро, Селі, Фредар та Еліна. На

головах у всіх були кольорові ковпаки, а у руках - хлопавки, якими вони вистрілили, коли Фіра зайшла до кімнати,обсипаючи її блискітками й конфеті, й подарунки, завернуті у блискучий подарунковий папір. На обличчях усіх присутніх сяяли щасливі посмішки, а у очах горіла радість. У повітрі літали блискітки та конфеті, створюючи чудову атмосферу свята й майбутніх веселощів. 

   Друзі кинулися обіймати Фіру та вітати зі святом. Вони навперебій говорили свої вітання та бажали іменинниці усього найкращого. А потім - дарували подарунки. 

   Сміючись, друзі вибігли у сад, веселилися, грали у ігри й танцювали там донесхочу. Здається, на усе Біле Королівство було чути їхній галас та сміх. Навіть Еліна забула про своє горе й раділа разом з усіма, хоча вона була й набагато старша інших друзів Фіри. 

   Ігри так утомили всіх, що вони повалилися просто на землю, лежали й дивилися на чорну глибину й тьмяно-жовте коло сонця, обриси якого ледве можна було помітити. 

- А яке воно насправді, сонце? - раптом запитала Фіра, поглянувши на Петра і Славка.

- Воно - ніби величезне жовте коло. Щодня, ввечері, сонце 

закочується за горизонт і тоді стає помаранчево-червоним, а небо забарвлюється у фіолетовий, синій, червоний, жовтогарячий… І тоді настає ніч. Визирає срібний місяць. Він - ніби серп, півколо. Щоночі воно стає більшим і нарешті стає величезним жовтим оком. А вранці сонце знову встає з-за горизонту, забарвлюючи небо у червоно-багряний і жовтогарячий. - мовив Славко, мрійливо позираючи на небо. 

- Як гарно! - захоплено відповіла Фіра. - Напевно, для людей кожен схід чи захід сонце - це справжнє свято! От би й нам такі святкування! Просинаєшся у свій День народження й розумієш, що сьогодні сталося чудо!

- Насправді, люди майже ніколи не звертають уваги на сонце. Воно для них вже звичне. - зітхнув Петро. 

- Як би мені хотілося на нього глянути! - посміхнулася Фіра до хлопців. 

- Колись ти обов’язково його побачиш! - мовив Славко і підморгнув Фірі. 

    А потім був бенкет у королівській їдальні, де були найсмачніші страви, які будь-хто з присутніх колись куштував. Прийшли Білий Король і Королева, вони привітали Фіру й подарували їм жовту коробку, обперізану червоною стрічкою. Еліна навіть не звернула на батьків уваги. Прийшов і Сед, привітавши дівчину. Він вручив їй троянду, зроблену із білосніжного мармуру. Кожна пелюстка була майстерно витесана, і квітка була схожа на справжню. 

   Після бенкету друзі розійшлися по своїх кімнатах, а Селі пішла до Еліни, залишивши Фіру розпаковувати подарунки. 

   Від короля і королеви дівчинка отримала гарний срібний перстеник і блакитним сапфіром. Дівчина одразу приміряла його: перстеник легко ліг на її палець. Еліна подарувала Фірі парфуми із легким яблуневим ароматом. У коробці Фредара дівчинка знайшла невеличкий настільний годинник із золотими стрілками. Вражена вона була від величезного букету карамельних троянд, який лежав у коробці Славка. Він пахнув п’янким ароматом шоколаду. Петро подарував дівчині шоколадну рибку, а Селі - пакетик яблуневих льодяників та знак їхньої дружби - карамельний кленовий листочок.