Розділ 5 (2).

Тим часом у тронну залі Чорного Палацу, який уже покинули Білий Король і Королева, зайшов принц Деміан. Його викликав служник Чорної Королеви. 

   Принц був високим чорнявим хлопцем, ровесником Еліни. Спиною його ішов довгий зелений гребінь, із плечей відростали плавці, довгі та сірі. Обличчя було серйозне, дещо байдуже. Принц дивився на все темно-карими чарівними очима. 

- Ви кликали мене, матінко? - здається, Деміан не очікував на серйозну розмову. 

- Сину, - мовила королева. - Ми із батьком прийняли важке рішення. Нас підштовхула до цього пропозиція Білого Короля.

м - Наш ворог був тут? - неуважно мовив хлопець, роблячи стурбоване обличчя.

- Ти повинен одружитися на прекрасній принцесі, доньці Білого Короля, Еліні. - мовив Чорний Король.

   Очі Деміана округлилися. Він не очікував на аж таку серйозну розмову. Одружитися, вже зразу? Він навіть не бачив цю принцесу! Як він може з нею одружитися? Це ж повне безглуздя! Навіщо це його матінці й батькові? Адже вони ненавидять Білого Короля, вже не кажучи про його дружину, яку всі у Чорному Місті вважали відьмою, простачкою, “недокровкою”, без жодних ознак королівської особи. То що вже говорити про її доньку! 

- Але батьку, - спробував заперечити принц. - Я ж навіть не знайомий із принцесою. 

- У вас буде час поспілкуватися, - лагідно мовила королева, підходячи до сина й гладячи його по голові. - Три дні принцеса Еліна поживе у нашому палаці, лише потім ви одружитесь. 

   Поблідлий принц став, здається, іще біліший. Доторки королеви здалися йому крижаними, вони болючим холодом обпікали голову. 

   Як вони можуть ставитися до нього, ніби до служника? Навіть не запитали, чи хоче він одружуватися та з ким. Образа душила його, ніби отруйна гадюка. Можливо, він кохає іншу, можливо, він узагалі не планував одружуватися так рано?

- Матінко, хіба мені не зарано одружуватися? - запитав Деміан, дуже стурбований своєю подальшою долею. 

-  А чого чекати? До того ж, така можливість випадає не щодня, - Чорна Королева притисла сина до себе, ледве не здушивши його у обіймах. - Ти ж згоден, правда? - королева дивилася на сина сповненими материнської радості очима.

- Але ж я не хочу. І взагалі, чому ви приймаєте такі рішення без мене? - намагався щось змінити ображений Деміан. 

- Ми - твої батьки і маємо право вирішувати твою долю, - дещо гостріше мовив Чорний Король.

- Нехай вже буде так, як ви хочете. Коли ми з нею побачимося? - врешті-решті згодився принц. Його обличчя вже набувало звичної рум’яності і його навіть зацікавила майбутня невістка.

- Скоро, Еліна в обід приїде,-мовив Чорний Король.

- Її звати Еліна? Ну це вже добре, я хоч щось про неї знаю.- глузливо мовив Деміан. 

-  Як ти розмовляєш із батьком! - гостро мовила Чорна Королева. - Ти одружишся з нею, і край! Це важливий дипломатичний хід, хоч раз послухайся батьків! До того ж, ми уже почали підготовку до весілля. 

- Добре, матінко, - покірно уклонився принц. - Як скажете. 

   Деміан вийшов із тронної зали геть без настрою. На його обличчі гнів змінювався відчаєм, печаль - роздратуванням. Єдину його відраду - Аврору - і ту забирають у нього. Лишалася надія, що у цієї принцеси немає палкого бажання виходити заміж за незнайомця, та ще й сина її одвічних ворогів.

   Принц увійшов до комори, де на нього завжди чекала вірна Аврора. Як завжди, пахло тут вогкістю та віяло прохолодою. Аврора, тендітна дівчина із довгим чорним волосся, вбрана у стару брудну сукню, сиділа у кутку, обійнявши коліна руками і гірко плакала. 

   Деміан присів коло неї і обійняв за плечі. Йому було шкода дівчину. Власне, так само, як і себе та своє життя. Чому в світі така несправедливість, чому ми всі підвладні тим, хто має більший авторитет та владу? 

   Деміан слухав важке дихання Аврори та стукіт її серця. Сльози вже зійшли з її обличчя, залишаючи червоні кола під очима. 

- Я чула, що наша королева наказала починати підготовку до весілля. Це правда?-із смутком в очах запитала Аврора.

- На жаль, так. Матір змусила мене одружитися із Еліною, принцесою Білого Королівства. - сумно відповів принц. Аврора знову заридала. Сльози покотилися її щоками. Деміан пригорнув дівчину до себе. 

- Але ж я зовсім її не знаю і думаю, вона також не дуже хоче виходити заміж за принца, якого вона ніколи в житті не бачила. Думаю, вона втече. Білий Король не міг так просто погодитись видати доньку за мене. Я, як ні як, син його ворога. Думаю, коли все закінчиться, ми розведемося. - мовив Деміан.

- Ти покохаєш її, - крізь сльози промовила Аврора. 

- Ні, що ти! Як ти можеш так думати! Я кохаю і кохатиму лише тебе, Авроро, - мовив принц та поцілував дівчину. Вона витерла сльози та шморгнула маленьким носиком. Деміан ще сильніше притис Аврору до себе.

Сьогодні наша частинка трохи менша. Сподіваємося, вам сподобалося) Дякуємо за зірочки і прочитання, чекаємо на коментарі

Всіх цілуємо та обіймаємо ❤️