Розділ 59

Галя опинилася на зеленій галявині біля річки. Повітря пахло свіжою зеленою травою, перед нею стояла літня жінка з повністю сивим волоссям у довгій білій сукні. Вона дивилася на Галю теплими синіми очима.

Жінка повільно підійшла ближче.

- Галиночко... ось нарешті ми й зустрілися. Мене звати Соломія. Я твоя далека родичка. Саме мої прикраси зараз на тобі і саме тут, на цьому місці, я колись наклала на них чари.

Жінка усміхнулася м’яко й трохи втомлено.

- Я довго чекала цього дня. Чекала тебе - ту, що зможе знайти всі прикраси й прийняти їхню магію, щоб мати силу протистояти чаклунові.

Вона уважно подивилася на прикраси Галини.

- Колись я наділила їх магією чотирьох стихій: води, вогню, землі й повітря.

Соломія зробила крок ближче до Галини.

- Магія прикрас уже перейшла до тебе. Вона затаврувалася на твоєму тілі й стала частиною тебе. Чарівні прикраси обрали саме тебе - бо ти з нашого роду і маєш дуже добре серце.

Вона злегка торкнулася намиста. Соломія почала пояснювати:

- Перстень - має силу вогню та відчуває брехню.

- Сережки — мають силу води та бачать те, що не бачимо ми.

- Браслет — силу повітря.

- Намисто — силу землі.

- Тобі залишилося знайти останній камінь. Коли він повернеться до намиста, і ти одягнеш його, магія з чарівного намиста затаврується на тобі так само, як інші сили прикраси. Тоді сила землі теж стане твоєю.

Соломія подивилася на Галю з надією.

- Всі стихії будуть слухати тебе, що накажеш — те й зроблять.

Жінка на мить замовкла, ніби згадуючи щось дуже важливе.

- У твоєму домі не випадково зупинилися всі годинники - це був знак. Сила персня і сережок відгукнулася на твою першу спробу використати магію. Усі годинники показували одну й ту саму годину.

Соломія стала говорити тихіше:

- Саме в цю годину чаклун проводить ритуал. У кожному твоєму минулому переродженні все закінчувалося для тебе саме тоді.

Вона уважно подивилася Галині в очі, її голос наповнився надією.

- Але цього разу... я вірю, що ти не помреш. Ти переможеш його і зупиниш темні сили. Вони зникнуть не лише в цьому світі, а й у твоєму.

Вона подивилася на Галю теплим поглядом своїх волошкових очей.

- Пам’ятаєш жінку з персня, яка допомогла вигнати воронів із вашого двору? Це була я.

Галя здивовано розширила очі.

- Чаклун почув мій голос. Він боявся наближатися до тебе занадто близько, тому почав діяти здалеку — через страх, нещастя й темні магічні події у вашій родині.

Соломія зітхнула.

- Я допомогла тобі, як могла, але говорити з тобою можу тільки тепер — коли магія чарівних прикрас прийняла тебе.

Вона ніжно обійняла Галю, на очах у обох виступили сльози.

- Тепер ми разом. Ми одна родина, - сказала Соломія.

Галя обійняла її, мов рідну матір. У цій жінці вона відчула підтримку й надію.

- Як мені знайти останній камінь із намиста? - запитала Галя. - Я відчуваю... що він у чаклуна.

Усередині Галини прокинулася дивна сила, наче частину відповіді вона вже знала сама.

Соломія кивнула.

- Так, Галиночко. Камінь у нього. Він використовує його для своєї темної магії.

Вона поглянула на річку.

- Русалки біля його замку — не справжні. Це викрадені дівчата: люди й вампіри - перевертні. Він забирав у них життєву силу, щоб продовжувати своє вічне життя, поки ти знову переродишся. А тоді — завершити з тобою свій головний обряд у ніч повного кривавого місяця.

Голос Соломії став сумним.

- Після його обрядів вони ставали русалками. А тих, хто перечив йому, він перетворював на маленький білий камінь із блакитним місячним сяйвом. На дні озера біля замку чаклуна таких каменів дуже багато.

Вона міцніше стиснула руку Галині і подивилася прямо в очі.