Розділ 52

Володимир переконав себе, що це не кінець, що вона переродиться й повернеться. Що вони зустрінуться знову, і знову...

Затемнення кривавого місяця приходили знову, і кожного разу жага сили знову брала верх. Кожного разу її сила підтримувала його, живила його темну магію, продовжувала його безсмертя.

Він її кохав і одночасно болісно страждав. Для нього кохання і влада переплелися в одне - вічне, криваве прокляття.

Він знав... коли стара відьма дізналася, що той кого вона навчала великої магії приніс у жертву її онуку. Її крик чув увесь ліс. Вона не могла пробачити ні собі, ні йому.

І тоді вона вирішила порушити цикл, зробивши свій обряд, щоб зупинити його.На березі ріки, в ясний літній день, коли сонце стояло в зеніті, вона створила захисне коло, щоб ніхто не зміг завадити її обряду. Вона розклала прикраси на великому камені так, щоб на них падав найяскравіший промінь сонця.

Батько Олі в той момент стояв поруч із бабцею — відьмою, тримав захисне коло поки та проводила обряд над прикрасами. Його долоні були розкриті, пальці тремтіли, але голос звучав твердо — він підживлював магічний бар’єр власною кровною силою.

У тіні старих дерев, куди майже не проникали сонячні промені, ховалася мати Олі вампір - перевертень. Світло обпікало її шкіру, тому вона стояла нерухомою, притиснувшись до темного стовбура, спостерігаючи здалеку з тривогою.

Бабця - відьма закликала сили природи — воду, світло, вітер, землю й своє життя. Камені в прикрасах почали світитися. Жовтогарячий і зелений вогонь спалахнув всередині них. Сонце вливало в них жар. Ріка — глибину й чистоту.

Вона читала закляття на поборення темряви. На знищення безсмертя тих, хто живе за рахунок чужої жертви. Їй довелося заплатити...

З кожним словом її голос слабшав. Батько Олі відчув, як сила відьми переходить у прикраси. Мати, ховаючись у тіні, тихо заплакала — вона вже розуміла ціну. Бабця — відьма віддала всю свою силу до краплини...

Коли останнє слово злетіло з її вуст, вона впала на каміння. Її життя згасло, але її магія запеклася в цих прикрасах, оселилася в них.

По закінченню обряду батьки Олі мовчки підійшли до валуна. Прикраси ще пульсували яскравим зеленим та жовтогарячим світлом і теплом. Батьки Олі забрали їх — як зброю та надію.

Чарівні прикраси разом зі старою відьмою чекали, коли Оля знову народиться. Коли одягне повний гарнітур — і пробудить повну свою силу світла, здатну розірвати темряву.

Володимир повільно відкрив очі.

- Маячня. З видіння дзеркала вона отримає лише частину чарівних прикрас. Вона не зможе мене подолати, - сердито прошепотів він, але всередині ворухнувся страх.

Він різко відкинув свої погані думки, адже наближається скоро затемнення червоного місяця. Давній обряд - найсильніший із усіх. Її сила наситить його ще глибше. Навіть, якщо йому доведеться забрати знову її життя.

“Потрібно почати готувати її. Затемнення червоного місяця наближається. Дуже прикро, що так мало часу залишилось побути нам разом, моя кохана Оля”, - гірко подумав він і сумно подивився на щасливу Галину з ним поруч.