Розділ 50

У Галі побігли мурахи по тілу, вона не могла й подумати про таке. По чорній гладі дзеркала пішли хвилі — повільні, густі, наче темна вода ворухнулася від подиху невидимого вітру.

З глибини чорного дзеркала почали проступати нові образи. Галя побачила себе в довгій середньовічній сукні посеред кам’яної зали. Тканина спадала важкими складками, волосся було заплетене у складну косу. Поруч із нею стояла інша жінка — немолода, статна, владна. Її обличчя суворе, очі темні. На ній — темно — червона пишна сукня до самої підлоги. Чорні мереживні манжети звисали з рукавів, немов крила. На шиї й руці — прикраси з камінням, що світилися зеленим з жовтогарячим полум’ям.

Стіни тієї кімнати були з темного каменю й дивно знайомі. Жінка повільно зняла з себе прикраси. Камені спалахнули сильніше, ніби не хотіли розлучатися з нею. Вона обережно склала їх у старовинну дерев’яну скриньку й простягнула Галі. Серце Галі, що стояла перед дзеркалом, забилося швидше.

“Як же вони схожі на прикраси Мотрі”, - згадала чарівні прикраси вона подумки. “Хто ця жінка? Здається, це якраз ті чарівні прикраси, яких мені не вистачає.”

Раптом постать жінки у червоному почала змінюватися. Її руки видовжилися, пальці зрослися, тіло покрилося темною тінню. За мить перед ними вже кружляв величезний чорний кажан. Він злетів під саму стелю, зробив коло, знайшовши вузьке відчинене вікно, вислизнув у ніч. Настала тиша...

І тоді пролунав голос Володимира — задоволений, майже урочистий:

- Це, Галя, твоя перша мати. Та, що народила тебе вперше.

Галя відчула, як підлога ніби похитнулася. Вона повільно повернула голову до нього. Очі її були широко розплющені від здивування.

- Перша?...

- Так. Після твого першого народження і першої нашої зустрічі ти почала перероджуватися. Приблизно раз у століття. Завжди повертаєшся, я тебе знаходжу кожного разу...

Він говорив спокійно, ніби про щось давно вирішене.

- Твоя мати була вампіром — перевертнем, а батько — справжнім відьмаком. Кров змішалася, сила посилилася - ти  рідкісна.

Галя відчула, як її морозить від почутого.

- Ти не знала? - усміхався він тонко. - По твоєму обличчю бачу, що ні. Мабуть тому, що сила в тобі ще не прокинулася.

Його усмішка повільно зникла. Очі стали серйозними.

- Ті прикраси, що віддала тобі мати — родова спадщина. На них накладене стародавнє закляття відьми. Повний гарнітур може одягти лише обрана з роду вампірів — перевертнів, тоді їх сила розкривається повністю.

Галя раптом згадала:

- На Катерині... я бачила схожі прикраси. Вона майже ніколи їх не знімає.

Володимир коротко засміявся.

- Повний гарнітур, але копії. Гарні, майстерні, але без сили... я подарував їй. Справжні ж... я шукаю століттями і коли знайду всі — мене буде неможливо знищити.

Його владний й оцінювальний погляд ковзнув по Галині.

- Ми бачили у дзеркалі - частина чарівного гарнітуру повернеться до своєї справжньої господині, до тебе Галю, - його голос і погляд знову стали м’якими, він взяв її холодну руку й поцілував.

Дзеркало пішло хвилями, ще мить тремтіло , але нічого вже не показувало. Поверхня потемніла, все зникло. Дзеркало стало знову суцільно чорним, мертвим.

У кімнаті запанувала тиша і важке дихання Галі. Володимир чув цей подих, але вже не вперше...