Розділ 28

Спочатку мати пішла з сестрами у перукарню змінити свою звичну зачіску: відрізала по плечі свої розкішні довгі чорні коси, які завжди спадали до пояса, і пофарбувала їх у білий колір. Дівчата спостерігали за її змінами із болем у серці, з останніх сил стримували свій внутрішній крик, аби не змусити її зупинитися.

Потім вони рушили у магазин. Мати купувала багато косметики, експериментувала з різними відтінками червоної помади.

- Червоний колір — це моє! - промовила вона з майже хижою усмішкою.

Зрештою вони зайшли у відділ одягу. Дівчата спостерігали, як мама обирає короткі спідниці та сукні, іноді навіть коротші за ті, що носили вони самі.

- Мамо, може трохи довші приміряєте? - не витримала Оля.

- Оля, не зупиняй її. Нехай тішиться, головне, що вона повернулася додому. Потім розберемося, що робити далі, — прошепотіла тихо Галя.

- Закороткі сукні? Хочете мене зі старити? Нічого у вас не вийде! Нарешті я буду жити на повні груди! - вигукнула мати з радістю і самовпевненістю.

Раніше погляд матері був сповнений глибоким теплом любові та доброти, а сьогодні вона іноді дивилася на дівчат із тінню заздрості немов в неї щось вселилося, прищурюючи очі, ніби змагалася з ними за молодість і вроду. 

По дорозі додому мама хижо звертала увагу на чоловіків, поглядаючи на них пильніше, ніж раніше та лукаво посміхалася їм. Дівчата відчували сором і розгубленість, але розуміли причину її змін не могли засуджувати.

З дому виходила на вигляд скромна, проста, природної краси жінка з довгими чорними косами по пояс, а повернулася — яскрава пофарбована білявка з короткою зачіскою у короткій сукні, із трохи вульгарною поведінкою, але сповнена енергії та впевненості. Дивно, але з новою зачіскою та сучасним одягом вона дійсно виглядала набагато молодшою, запальний погляд у її очах свідчив про нове життя, що пробудилося всередині. Їхня мама була поруч, але вже не така, як раніше — і в цьому поєднувалися страх, тривога і дивовижне полегшення одночасно.

О третій годині дня до хвіртки прийшов Максим, як обіцяв. Галя вибігла до нього й кинулася в обійми, немов тримаючи останній клаптик безпеки. Відчуття спокою в його присутності було єдиним світлом у темряві, що обплутала її родину. 

- Максиме... я просто не впізнаю свою матір... Вона дуже змінилася... і ззовні, і в середині як особистість... Що з нею сталося? Це наче... хтось чужий живе в тілі нашої матері. Що вона з собою зробила... ти її коли побачиш — зовсім не впізнаєш. Я не можу до нової неї звикнути, - сумно жалілася Галя.

- Галиночко, тримайся. Головне, твоя мама повернулася. Ви не залишились з Олею самі. Вона знайшла в собі сили повернутися додому після тієї страшної ночі, зможе і повернути себе. Дай їй час, - заспокоював її Максим, міцніше обіймаючи.

Він втішав її словами як тільки міг в своїх обіймах, вони не хотіли відпускати один одного. Галі стало дуже моторошно: вона розуміла, що чорна магія поступово викрадала або підміняла навколо близьких людей з її життя по черзі. Сім’ї, в якій вона росла, майже не залишилося — і в її серці почало завивати передчуття неминучого.

- Хто наступний, Максиме? - майже плакала Галина. - Хто піде наступним у цих темних планах? Може... якщо я віддам їм прикраси Мотрі... все зупиниться? Чи тоді буде ще гірше?

- Ні, Галю! - Максим стискав її руки. - Віддавши те, що вони хочуть, ми не врятуємося. Мотря попереджала: вони стануть непереможні, ти ж сама говорила. Потрібно шукати інший шлях... шукати тих, хто зможе протистояти.

Слова Максима пронизали темряву її страху. Галя відчула хвилю рішучості. Вона не дозволить магії відібрати все, що їй дороге. Сім’я, спадок Мотрі - вона боротиметься за них до кінця. Вони міцно трималися один одного, ніби боялися загубитися у цьому магічному світі, де навіть близькі могли стати чужими.