Розділ 14

Після похорону Мотрі, коли остання пригорща землі впала на домовину, люди повільно рушили до дому небіжчиці. Батьки добре підготувалися: стіл ломився від страв, пахло свіжим хлібом, пирогами, варениками, кутею, узваром, поруч стояли пляшки з горілкою.

До самого вечора люди по черзі розходилися, висловлювали співчуття. Дехто плакав уголос, дехто стримано витираючи очі рукавом. До самого смеркання тривало поминання. Коли надворі зовсім стемніло, гості пішли, і дім немов видихнув гіркий плач і скорботу. Вечір згущався, і темрява немов обіймала оселю. У хаті настала гнітюча тиша, у якій відчувалася порожнеча — нова, чужа, холодна. Такої тиші в цьому домі не було ніколи, і знову з’явилося відчуття — щось змінилося назавжди.

За великим дерев’яним столом залишились тільки найближчі — Іван, Ірина, Галина та Оля. Втома важким тягарем осіла на плечах кожного. Іван відчував, як горілка добряче вдарила йому в голову, а Ірина, яка зазвичай зовсім не пила, сьогодні теж перехилила кілька чарок, намагаючись заглушити біль утрати, який душив її зсередини. Дівчата сиділи мовчки, виснажені подіями дня, занурені у свої думки. Лампа під стелею тьмяно горіла, відкидаючи довгі тіні на стіни.

Раптом у тиші пролунав знайомий глухий тупіт важких кроків. Він йшов із сусідньої кімнати, наближаючись повільно, але впевнено. За кроками почувся тихий шелест — наче хтось проводив долонями по стіні. Кроки зупинилися біля дверей. Усі напружилися, озираючись. Люди за столом перезирнулися: двері були відчинені, але в кімнаті нікого не було видно.

Коли перша чарка на столі сама по собі зсунулася, а потім наповнилася горілкою без жодної руки — усі відчули, як по спині пробіг холодок, стало моторошно. У повітрі прошмигнув вітерець, всі почули хтось або щось сів за стіл разом із ними. Почулося сьорбання, чавкання й дивне хрюкання, ніби невидимий гість приєднався до вечері.

- Це всі чують? - гучно, але з ледь прихованим жахом вигукнув Іван. - Чи я вже сьогодні перебрав і зовсім збожеволів у цьому домі? - продовжив він.

Звуки не зникли, а навпаки — посилились.

- Мотря... Це ти? - запитав він уже тихіше, наче боявся відповіді.