Розділ 21 фінал

Тож пройшло пару місяців від цієї події.

І як там життя у Влада?

Ну як вам сказати. Його життя нічому не вчить тому він поїхав до свого батька. — Скажете Влад заліг на дно? Хто зна .... можливо                

наступає Новий рік. Сім'я Аліни зібралася в сімейному колі, до неї приїхали Макс та Ніка. А також приїхав Арес із свого навчання.                             

Аліна та Арес стояли собі разом в обнімку біля, ялинки. 

— Я така рада, що нарешті це все закінчилося! Ця історія для мене велий урок в житті. — Сказала Аліна. — До речі, ти після суду навіть із своєю мамою не пробував зв'язатися. Арес подивився на Аліну, а затім сказав. — Не переживай, вона знайде спосіб бути на волі. Якщо моя мама захоче то вона мене знайде.               Тим часом до Ніки на телефон прийшло повідомлення від Артема.

Артем: вийди на пару хвилин. Я перед твоїм під'їздом.      Ніка мовчки вийшла з квартири. І побачила біля під'їзду Артема з букетом квітів.                               

— Це було не очікувано з твоєї сторони. — промовила Ніка. — ми почали рідко спілкуватися, ти переїхав в столицю, ая залишилася в селі.        

— Так я знаю, але мені потрібно було залягти на дно. Розумієш .... проти мого баться завели кримінальну справу— додав Артем. — тому всі проблеми потрібно вирішувати мені.     

— Ну так... тиж тільки це вмієш робити. 

— Не хвилюйся. Ти ж знаєш, я завжди тебе чекатиму на твій переїзд, до мене.

 Ніка мовчала, ніби забула усі букви. Вона розуміла, що Артем не зміниться, але ці емоції, які були між ними, це було щось. Вона лише підійшла оняла його і подивилася на його очі.      

Він відчув, як б'ється її серце. І ніби цей вечір заграв новими фарбами.          

— Так романтично — Додала Ніка. — Диви навіть сніг падає, не день, а казка.   Артем глянув на небо і поцілував Ніку. Ніби романтика кружляла біля них.    

Тим часом коли усі зібралися да великим столом. Коли усі померилися і змерилися. За п'ять хвилин до салютів почувся дзвінок у двері.

— Так гаразд ви сидіть, я відкрию — Відповіла Аліна.   

А на порозі стояла Лілія мати Ареса.        Жіночка виглядала елегантно,  чорна шуба підкреслювала її гостре лице. Вона виглядала так,  ніби її життя спокійне і вона не знає такого слова, як проблема... так, ніби її життя завжди було безтурботним, без жодних проблем.           

— Доброго вечора, Аліно, — її голос був м’яким, але впевненим.  

Аліна розгублено подивилася на неї. 

— Ви...  ви тут? — Аліна нарешті спромоглася щось сказати.   

Лілія зітхнула.

— Я приїхала, бо все нарешті владналося, — відповіла вона. — Артура посадили за грати. І я більше не маю жодних боргів перед минулим.  

Аліна мовчки дивилася на неї, намагаючись збагнути її слова.  

— Я хочу побачити свого сина, — додала Лілія, і в її очах вперше засяяла справжня щирість.  

Аліна кивнула і запросила її всередину.  

Коли Арес побачив матір, він не відразу повірив своїм очам.  

— Мамо?  

Лілія посміхнулася і, не стримуючи емоцій, обійняла його.  

— Нарешті... — прошепотіла вона.  

Тепер усе справді ставало на свої місця. Попереду на всіх чекало нове життя, без страху і брехні. Новий рік, новий початок. І, можливо, шанс на справжнє щастя.  

Happy ending!

— Супер! Всі мають свою половинку, ая як лох сам. — Додав Макс випиваючи келих шампанського. Я якось не вписуюсь у вашу компанію.     

Кінець.              

Дякую, що дочитали цю історію :)