Розділ 19

Ніка та Макс прочісували кожен закуток покинутого будинку. Порожньо. Ні ноутбука, ні флешок, ні навіть натяку на Сашу.  

— Його тут немає, — тихо сказала Ніка, підбираючи з підлоги складений аркуш паперу. — Лише це.  

Макс вирвав записку з її рук, розгорнув і почав читати.  Довіра це не твоє, ти заплуталася у собі. І плутаєш усіх.! Я забираю все, що потрібно, щоб знищити Артура. Мені не потрібні зрадники поруч. Це моя битва.

Макс скрипнув зубами.

— Ось чорт, що він мав на увазі…  

Аліна стояла біля дверей, дивлячись у підлогу.  

— Це моя винна, — прошепотіла вона, її голос здригнувся. — Він підслухав мою розмову з Аресом. Тепер у мене нічого не залишилося. Ми в повній дупі…  

Вона різко вийшла на подвір’я і повільно опустилася на стару лавку. Її сльози текли, як маленькі горошинки її руки тремтіли, коли вона дістала телефон і відкрила новини.  

На першій сторінці було фото її автомобіля, який тієї ночі тікав від погоні. Далі – сенсаційна стаття про викриття кримінальної імперії Артура. Всі офшори, брудні справи, махінації… — Саша зробив свою справу. Він злив інформацію. — Подумки промовила Аліна 

Але що це означало для неї?  

Вона відчула, як горло стиснулося. Тепер вона не просто тікала від бандитів. Вона стала мішенню номер один для Артура. — Ось так Саша розтрощів бандитську імперію Артура, поліція взялася за нього. А мститися будуть мені.

Раптово почувся шум мотора.  

Аліна різко підняла голову. Чорна машина, із затонованим склом піднімаючи пилюку, під’їхала до подвір’я.  

Вона не дихала.  

Двері відчинилися, із авто вийшов Арес.  

Їхні погляди зустрілися.  

Його обличчя було напруженим, в очах палав хаос емоцій. Втома, лють, розчарування… і щось ще. Щось глибше. Він зробив болючий крок до ней.

Аліна раптом усвідомила, як шалено б’ється її серце. —Він знайшов її.  

Ноги самі понесли її вперед, і вже за секунду вона була в його обіймах.  

— Арес… — прошепотіла вона, стискаючи його куртку.  

Його руки міцно обійняли її, ніби він боявся, що вона зникне.  

— Я тут! Маленька . — його голос був хриплим, — і я більше не піду.

 — його очі блищали від напруги, від емоцій, які він більше не міг стримувати.

Аліна ковтнула ком у горлі.

— Я не знаю, що думати… 

— ти — моя. — Він не дав їй закінчити.

Він різко скоротив відстань між ними, схопив її за талію і притягнув до себе. Її дихання переривалося, коли вона опинилася в його міцних руках. Його долоня сплелася з її волоссям, нахиляючи її голову трохи назад.

— Ти робиш мене божевільним. 

— прошепотів він, його гаряче дихання обпекло її шкіру.

Її серце вибухнуло, а думки зникли, коли його губи знайшли її.

Поцілунок був жадібним, вимогливим, пристрасним — ніби він боявся, що це може бути останній раз. Вона відчула, як його руки стискають її ще сильніше, ніби він боявся відпустити.

На вулицю вийшли Макс та Ніка. — Ая так і знала, що вкінці вони будуть разом.— Додала Ніка

— Ну супер! В них тут кохання зітхання. А нам, що робити? Аліна таку кашу заварила, ти розумієш! його батьків посадять, і добре буде якщо батьків, а якщо і його. За цих пару годин усі соц мережі гулять, що тепер сяде уся їхня сімейка. — Промовив Макс.

— Не найгнітай. — Давай не будемо заглядати в майбутнє. Збав темп. Час покаже!  

Гарячий поцілунок, Ареса та Аліни у якому було так багато емоцій — біль, відчай, любов і страх — раптом перервався гучним дзвінком телефону.

— Це… мама, — прошепотіла вона, намагаючись впоратися з диханням.

Арес стиснув губи в тонку лінію, погляд його потемнів, але він відпустив її, кивнувши. — Відповідай. 

Вона нервово ковтнула, натиснула кнопку прийому виклику й піднесла телефон до вуха.  

— Алінко! — голос Віри був дуже схвильований — Доню, з тобою все добре?  

— Мамо… — її голос зірвався. — Так, я… я в порядку.  

— Де ти? Ти розумієш, у що вплуталася?  

Аліна заплющила очі, змушуючи себе дихати рівно.

— Мамо, я не могла інакше… У мене є докази. Я знаю всю правду про Артура, про його бізнес…  

— Доню, це не гра! Він тебе знайде!  А якщо не він то його люди!— Віра майже кричала.   

Аліна стиснула телефон у руці, озираючись на Ареса. Його щелепа була напружена.

— Мамо, я не одна, — тихо промовила вона.  

— Що?! З тобою хтось є?  

— Макс та Ніка .... і Арес — Тихо прошепотіла Аліна

На тому кінці провисла гробова тиша.  

— Ти зараз серйозно? Ти довірилася йому? Сину цього чудовиська?  

Аліна заплющила очі, провела рукою по обличчю.  

— Мамо, він не такий, як його батько… Він допомагає мені.  

— Господи, доню… Це небезпечно. Ми з татом вже повертаємось, будь ласка, не роби нічого дурного! Сиди в тому домі з хвилини на хвилину приїде поліція вона тебе забере в безпечне місце.

Аліна глибоко вдихнула.  

— Добре, мамо. Ми будемо обережні.  

Закінчивши розмову, вона перевела погляд на Ареса.  

— Вони їдуть сюди, — повідомила вона.  

Арес кивнув..  —  Тоді нам варто зайти всередину.  

        ***

Ледве минуло десять хвилин, як перед будинком загуркотів двигун.

— Чорт… — тихо вилаявся Арес, розуміючи, хто це може бути.  

Вхідні двері відчинилися, і на порозі з’явилися Влад і Артем Влад був, як завжди, зосереджений, із серйозним виразом обличчя, а Артем, навпаки, виглядав спокійним, ніби все це його навіть розважало.  

— Ми не могли тебе не знайти, — сухо кинув Влад, переводячи погляд з Ареса на Аліну. — Ви всі тут? Добре. Тепер слухайте.  

Влад зайшов глибше в будинок, нервово оглядаючись. 

— Нам треба забиратися звідси. Негайно. Аресе так буде для всіх ліпше. Костя вже знищує усі докази а твій батько чекає гелікоптер.

Арес звів брови. — Чому?  

— Тому що Алінений маленький бунт наробив занадто багато шуму. — Влад перехрестив руки на грудях і глянув на Ареса. — Твій батько у сказі. Він вважає, що або Аліна передала всі докази поліції, або це зробив той хлопець… Саша.