Розділ 15

Дерев'яний будинок, повсюди сирість, а холодний вітер гуляв крізь вибиті вікна, змушуючи старі дерев’яні балки скрипіти. 

Ніка й Макс, оглянули будинок і виснажені після втечі, відразу ж розтягнулися на старому дивані. 

— До речі ми взагалі не знаємо про цей будиночок. — Сказала Ніка. — звідки ти про цей будинок знаєш —додав Макс.

— В дитинстві, я не мала з ким гратися по сусідству. Біля мого будинку жила стара жіночка, ія до неї приходила в гості, вона мені замінила подругу. В неї в дома було куча іграшок, я в неї гралася, а вона мені розказувала цікаві історії. Тож вона мене, ще брала в гості до своєї сестри, і ми сюди приїжджали. Я тут обожнювала проводити час тому що, я могла гратися із сусідськими дітьми. — Відказала Аліна.— А зараз їх не стало, і цей будинок став занедбаний, а той будинок біля нас продали.

Від цікавої історії Ніка заснула майже одразу, а Макс сидів на тому ж дивані біля вікна вдивляючись у те, як сходить сонце. Він був все ще на взводі після пережитого, перш ніж і його накрив сон.  

Аліна залишилася наодинці з їхнім несподіваним "полоненим".  

Хлопець, якого вони витягли з пастки, почав приходити до тями. Він кліпав очима, намагаючись сфокусувати погляд, і глибоко вдихав, ніби намагаючись позбутися залишків снодійного в крові.  

Його очі, темні, майже чорні, пробіглися по кімнаті, а потім зупинилися на Аліні. Він відразу ж напружився.

— Де я? — хрипко запитав він, голос ще слабкий після препарату.  

— В безпечному місці, — відповіла Аліна, спостерігаючи за ним. — Поки що.  

Хлопець витер тильним боком долоні губи, а потім повільно сів, розтираючи зап'ястя.  

— Ви витягли мене з того підвалу. Навіщо?  

— У нас є питання. — Аліна сіла навпроти нього, схрестивши руки. — А ти, схоже, знаєш відповіді.  

Хлопець знову примружився, розглядаючи її.  

— Ти та дівчина, яку вони шукали?

— Мене звати Аліна, — холодно сказала вона. — А тебе?  Він на мить задумався, ніби зважував, чи варто розкривати своє ім'я, але потім все ж відповів:  

— Питанням на питання відповідаєш. Хмм Саша... Мене звати Саша 

Він виглядав не так вже й погано для людини, яку тримали в полоні. Його обличчя було в синцях і подряпинах, але вираз залишався впевненим і спокійним. Він мав гострі риси, очі, які видавали в ньому людину, що бачила багато поганого в житті. Його статура була міцною, добре розвиненою, але без надлишкової мускулатури .

  Аліна відчула, як у ній наростає цікавість.  

— Ти працював на Артура?  

Саша гірко посміхнувся.  

— Ніколи в житті! Але мій батько працював. І це коштувало йому всього.  

Аліна нахилилася вперед.  

— Що сталося?  

— Артур використав його, а потім викинув, як сміття. Підставив у фінансових махінаціях, змусив узяти на себе чужі борги, а коли той намагався боротися — знищив його репутацію. Тепер він ніхто і працює ніким.

— Звідки ти про це знаєш?  

— Я програміст, — Саша зітхнув, потираючи потилицю. — І я вмію знаходити речі, які люди намагаються сховати. — І про твою ситуацію, я також знаю. Тож ми на одному човні!

— Все те, що ти вкрала в них. І на моєму ноуті, а також флешка. Це усе... Чорна бухгалтерія Артура. Його офшори, підкуплені судді, схеми відмивання грошей. Те що на ноуті моєму, я збирав пару років!

— І вони дізналися, що якась людина під них копає, і вирішили тебе прибрати? Якось не сходиться.— Запитала Аліна 

— Я взламав їхню базу даних, і взяв усе під свій контроль, і їм потрібні були паролі, які знаю. Ось чому вони мене допитували! Як би не паролі, яб давно валявся вже в ямі серед лісу.

— Ти міг би вже давно передати це комусь.  

— Ти справді віриш, що так просто можна посадити такого, як Артур? Це не працює так. Його захищають гроші, влада і люди, які бояться його більше, ніж закону.  

— І я вже в цьому переконався!

Аліна кинула косий погляд

— І ти теж хочеш його знищети!? Тільки не знаєш як. — пробурмутів Саша

Я!..я ...я не знаю. Ну спочатку хотіла, але коли а виходу зовсім немає то....

— Що то? повернути все, як було ?

— Та мені навіть батьки казали в цю справу не лізти, а я щей друзів вце втягла.— Аліна повернулася і побачила, як Ніка з Максом сплять. Напевно десятий сон бачать.

Саша зустрів її погляд.  

— До речі. Я нічого не знаю про його дружину, вона взагалі існує?

— Так! Вона ще та стєрва.

— Лілія, його дружина. Вона не просто "жінка бізнесмена". Вона бере активну участь у всіх його справах. Відмиває гроші через свої салони краси. Думаєш, це просто бізнес? Ні. Це прикриття для фінансових схем.  

— Ти можеш це довести?  

Саша кивнув.  

— У мене є записи транзакцій, документи, відео. Все.  

Аліна глибоко вдихнула.  

— Значить, ми можемо їх знищити. 

— Якщо все зробимо правильно — так, — підтвердив Саша.

— Бандити думають, що на їхній стороні, усі впливові люди! Але на нашій стороні є інтернет, народ і їхнє обурення. — Відказала Аліна. — Просто виставимо це усе в інтернет, хай бачать, темну сторону бізнесменів.  

Вони ще довго сиділи у темряві, обговорюючи кожну деталь. Вперше за довгий час Аліна відчула, що у неї є справжній союзник.  

Але вона також знала, що після цієї ночі дороги назад вже не буде.