Розділ 13

Була глибока ніч, ще не скоро мало світати. Група підлітків вже придумували наступний план для захвату цієї заброшки.    

— Тож в мене є план. Тому робимо усе швидко. І коли ми впораємося, я з цією інформацією поїду в столицю. — Сказала Аліна — В столиці є друзі моїх батьків, вони нам допоможуть.              

— А кінцівка яка? Ти помстишся тим бандитам, і думаєш забудеш того хлопця? — Промовила Ніка. — І все буде добре? Можливо ми не будемо так ризикувати!? Так, я теж читала різні новини про твоїх батьків...   

— Боїшся?.... Тож я тебе в цю, авантюру не втягую. — відповіла Аліна.        

— Я просто тобі кажу, щоб ти зрозуміла цю ситуацію, ти настільки зла, що хочеш гори звернути. 

— Так стоп дівчата в нас і так мало часу сваритися, вже навіть часу немає для обговорення плану. — заговорив Макс. 

Тож план такий — Почала Аліна. — Я і Ніка заходимо. Ніка ховається під сходами з колонкою, щоб включати звуки стрілянини, погрози і сирени. Ти Максе коли почуєш ці звуки забігаєш в середину з вогнегасником, якщо будуть якісь люди хай вирубує їх. Накачує нашого полоненого  снодійним . А далі походу діла розберемося.

— Ви впевнені, що це спрацює? — запитала Ніка, нервово кусаючи губу.

 — Якщо все зробимо правильно — спрацює, — відповіла Аліна.

Макс зітхнув, але погодився:

 — Ну гаразд. Якщо ти вже вирішила це робити, то я з тобою.

— Я теж, — додала Ніка. — охх, щоб це тільки провалом не закінчилося! Аліна глибоко вдихнула і попрямувала до входу.

Коли вона зайшла, її одразу зустріли холодні погляди двох чоловіків.

— Що ти тут робиш? — запитав один із них.

— Я прийшла поговорити, — спокійно відповіла Аліна, намагаючись виграти час.

— Про що? — підозріло запитав інший.

— Про те, що ви шукаєте. Ви ж думаєте, що в мене є щось, що вам потрібно?    

— Ти прийшла посеред ночі про це поговорити? — Запитав один із охоронців.              

— Ви знаєте, якось не могла заснути то думаю, до вас прийду всю правду розкажу.       

— Не віриться мені ... мені взагалі приказали з тобою обережно бути. Тож чому не пішла на станцію?  

— Не знаю навіть ... ноги самі мене до вас привели.    

Коли Ніка та Макс були на готові. До охоронців подзвонили і сказали, що група підлітків забрали найцінніші матеріали, і якщо охорона їх знайде хай негайно приведе їх на астрономічну станцію.       

Коли Аліна це почула то  Ніка ввімкнула звуки сирен і пострілів. Бандити занервували. 

Що це за шум? — вигукнув один із них.

— Перевірте! — наказав інший, і чоловік вийшов.

Це був момент для дії. Макс вистрибнув із укриття і вдарив одного з охоронців вогнегасником по голові. Іншого він осліпив порошком.

Аліна кинулася до полоненого.

Накачала його снодійним, а його руки були зв’язані мотузкою, і вона швидко розрізала їх ножем, який прихопила з дому.

— Забираємо техніку! — крикнула вона, хапаючи сумку з ноутбукомта флешкою. Це приладдя було закодоване, і це усе могла розблокувати одна людина. Це той хлопець, який був прив'язаний.

— Біжимо! — закричав Макс. 

Макс та Ніка взяли під руки хлопця і побігли до машини, а в їхній слід охорона почала стріляти.

Всі разом вони вибігли до машини, сіли і зірвалися з місця. 

Аліна була за рулем, а біля неї сиділа Ніка. В залі був той хлопець увесь побитий в синцях і в крові, його взяли притисли наручниками, а біля нього сидів Макс весь захеканий.

— Це було безумство! — вигукнув Макс, коли вони від’їхали достатньо далеко.

— Але це спрацювало, — сказала Аліна, тримаючись сильно за руль. Її серце все ще билося, як навіжене.

                                    ***

Машина летіла нічною дорогою, мов машина для гонок. А відчуття переслідування не покидало нікого в салоні.

— Нас точно не наздоженуть? — нервово запитала Ніка, озираючись назад.

— Не думаю, — відповів Макс, важко дихаючи. — Але краще не зупинятися, поки не будемо на безпечній відстані.

Аліна стискала кермо так сильно, що пальці побіліли. Вона відчувала, як пульс віддається в скронях, а ноги ледь не тремтять на педалях. Але страх не міг взяти гору. Вона не мала права дати слабину.   

— Він в порядку? — нарешті спитала вона, кидаючи погляд у дзеркало заднього виду на хлопця, якого вони витягли з заброшки.

Хлопець сидів, відкинувшись на сидіння, його обличчя було в синцях і подряпинах, а очі – напівзаплющені.

— Дихає. Але в нього сильне виснаження. — відповів Макс

— До речі! А цей хлопець нічо такий симпатичний... — промовила Ніка

— Хотіла в тебе запитати, а що з ти хлопцем, який тебе з клуба забрав? — запитала Аліна. 

— Він оказався бандитом! Він звісно крутий ехх гарний. Але мені такий хлопець не потрібний, і життя, я такого не хочу. Оці бандитські розборки, завжди потрібно оглядатися чи ніхто за тобою не стежить. Я люблю спокійне життя. Тому, я його кинула, але він був в повному шоці, оказується його дівчата ніколи не кидали, я була першою. — ось така історія. Розказала Ніка.

— Нам потрібно знайти безпечне місце, — сказав Макс  

— Спочатку від’їдемо подалі. Вони знають, що ми їх обіграли, тепер точно не заспокояться. — Аліна поглянула на дорогу. — Є один варіант, занедбаний будинок біля старого мосту. Ніхто там не буває, можемо пересидіти там. Туди їхати годину.

Минуло ще кілька хвилин, перш ніж вони звернули на пряму трасу. І ніби можна було видихнути з полегшенням. Все добре вони в безпеці... вони спокійно їдуть. В них є усі докази, але тривога, яка була в Аліни не давала їй спокою. І це підтвердилося коли вона на бокових дзеркалах побачила хлопців на мотоциклах!