Аліна прокинулася від пекучого болю в голові. Вона ледве піднялася з ліжка, відчуваючи, як алкоголь досі тримає її в своїх обіймах. Вона тихо пробурмотіла щось про те, що. — Чому мені так погано, якщо, я тільки трішки випила і, обережно ступаючи, пішла до кухні. Її ноги важко ступали по підлозі, а сонце, що пробивалося через штори, лише посилювало біль у голові і в очах. На кухні стояла мама, зібрана і строга, з чашкою кави в руках. Поруч батько, який щойно закінчив снідати, уважно дивився на дочку.
— Добрий ранок, — спробувала Аліна сказати, але її голос прозвучав так хрипко, що це більше нагадувало стогін.
— Аліно, сідай, — сухо промовила мама, поглянувши на неї зверху вниз.
Аліна відчула, як у неї стислося серце. Вона мовчки сіла за стіл, обійнявши чашку води, ніби це могло її врятувати.
— Давай поговоримо, — почав батько, допивавши свою каву в чашці. Його голос був серйозним, але не сердитим.
— Останнім часом твоя поведінка дуже дивна
— Я? — Аліна підняла очі, намагаючись виглядати максимально невинною.
— Так, ти, — перебила мама. — Ти приходиш пізно, ми навіть не знаємо, де ти буваєш. Робиш якісь дивні речі. Ми з батьком хвилюємося.
— Мамо, тату, я просто була на дискотеці з друзями, нічого такого, — швидко виправдовувалася Аліна, намагаючись уникнути детальніших запитань.
— Це ти так думаєш, але ми бачимо, що ти ховаєш щось від нас, — батько нахилився ближче, його погляд був проникливим. — Ти ніколи не була такою потайною.
— Я нічого не ховаю! — голос Аліни трохи підвищився, хоча вона намагалася тримати себе в руках.
— Досить, — різко сказала мама. — Ми хочемо, щоб ти не наробила ніяких проблем. Аліно, що ти знаєш про астрономічну станцію?
— Нічого...нічого не знаю! — Відказала Аліна.
— Цю станцію продали для якогось проекту. Але ми дізналися, що насправді там усім заправляють бандити, які будуть вирощувати незаконні речовини. Я тебе прошу не лізти і не шукати пригод на своє п'яте місце.
— Зрозуміла, — холодно відповіла Аліна, вдаючи, що їй все одно, хоча всередині все кипіло.
Батьки підвелися, забравши свої речі. Через кілька хвилин вони вже вийшли за двері, залишивши її на самоті.
Аліна глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Вона допила воду і, не прибираючи чашку, пішла у свою спальню, впавши на ліжко.
За годину стук у двері вирвав її зі сну. Вона повільно піднялася і відкрила двері. На порозі стояли Макс і Ніка.
— Ну, привіт є розмова до тебе, — сказав Макс
— Як ти? — запитала Ніка, виглядаючи трохи винною.
— Як я? — Аліна похитала головою і впустила їх у дім. — Давайте поговоримо про вас. Максе, де ти зник вчора? А потім неочікувано повернувся весь на ляканий. І Ніко, якого біса ти поїхала з Артемом? І взагалі хто такий Артем?
— В мене таке саме було питання— Відказав Макс. — Але я дізнався і ця новина дуже шокована!
—Тож я не зник, я просто... — Макс затнувся, побачивши її похмурий погляд. — Ну, вирішив оглянути територію, потім побачив того Ареса і зрозумів, що він може, щось погане зробити.
— А Артем... Він запропонував мене підвезти, і я погодилася, — Ніка знизала плечима. — Але той Артем мені трішки на бандита схожий в нього друг, якраз з таким самим ім'ям " Арес"
— Дивовижно. Просто неймовірно, — з іронією сказала Аліна, впала на диван і схрестила руки. — Ладно! Я теж вкоїла одну дурницю. Максе ти мені описав хлопця в якого були очі залиті лаком, і ти мені назвав його ім'я. Ія зрозуміла, що це той самий хлопець. Він якраз... Точніше Арес був на дискотеці, я з ним танцювала і...напилася, а потім поцілувала. І це таке дивне відчуття, ніби тут нічого поганого немає тому що він мене тримав лагідно за шию, а потім за талію. Ой таке відчуття, що я закохалася.
—Що??? — Разом одночасно відповіли Макс та Ніка. — Як ти так встигла?
— Я вам розказала, але давайте забудемо. Що ж тепер я в проблемах із батьками. І проблема в тому, що ми багато знаємо, і навіть про ту людину, яка на цій заброшці з цікавими паролями.
— Тому нам потрібен план, — додала Ніка. — Я вирішила попросити свого друга хакєра взламати деякі, сайти і багато дізналася про твоїх батьків. Ти знала, що вони пов'язані з тими самими бандитами, які живуть на цій базі!?
— Не вже, я читала, багато чого, але подібного нічого не бачила. Тепер усе зрозуміло. Батьки мене просять остерігатися тої бази, а бандити усе знають про мене, і тепер ясно чому вони думають, що я якась шпигунка.
Аліна подивилася на друзів. Її голова ще боліла, але вона зрозуміла, що вони мають рацію. Час рухатися далі.
#8846 в Любовні романи
#3455 в Сучасний любовний роман
#1225 в Молодіжна проза
пригоди й бої, кримінальна історія і драма, пригоди відкриття і таємниці
Відредаговано: 27.03.2025