Розділ 5

Хлопець зайшов у свою кімнату, грюкнувши дверима так сильно, що дзеркало на стіні ледь не впало. Він кинув шолом на ліжко і зупинився посеред кімнати, стискаючи кулаки. Його серце досі билося швидше, ніж зазвичай. Він не міг зрозуміти, що більше його дратувало — та вперта дівчина чи те, що вона змусила його відчувати.

Лак для волосся? Серйозно? — він згадав, як вона різко пшикнула йому в очі, і сам собі усміхнувся. Це було нахабно, нерозумно, але... вражаюче. Він пройшов до столу, стягнув шкіряну куртку і жбурнув її на ліжко. Підкурив сигарету, глибоко затягнувся і подивився у вікно. Відображення у склі видало його замислений погляд.

Хто вона така?— подумав він. Здавалося, що вона абсолютно не боїться ні його, ні його друзів. Її очі... вони були такими гострими, але водночас глибокими. Як у людини, яка бачила більше, ніж хотіла б.

Він витягнув телефон і задумався. Варто було написати, запитати, чи вона все-таки збирається віддати ті записи з дрона. Але думки про неї пересилили логіку .     

Хлопцю почувся голос батька. — Арсеній ! Голосно крикнув батько заходячи в його кімнату— Коли батько так називав хлопця, це означало одне, на нього чекає серйозна розмова. Арес затушив сигарету. — що за розмова? — Запитав він.           

— Арес! Синку поясни мені ситуацію, яка сталася цієї ночі. Якісь діти спочатку шпигують, а потім запускають дрон, і роблять шуму на весь ліс. Сьогодні, я прокидаюся від дзвінка, і мені кажуть, щоб мої люди не лякали селян. Питання чому, я маю підривати свою сраку від сніданку, щоб вирішувати, проблеми, які накоїли якісь малі діти. Ще я сьогодні мав послати свої людей, щоб вони перевірили моїх ворогів. Чи не випадково вони мені цю свиню підкинули. Дзвоню до всіх кого знаю, і ти знаєш НІ ніхто до цієї ситуації не причетний. Тож тепер на цій станції ведуться ремонти і нібито буде ця територія для охорони лісу. Його батько був дуже злий, і Арес не любив бачити злого батька. Саме жахливе це коли Арес робив помилки, чи не правильно виконував роботу, батько починав злитися, і братися за виховання сина. Ціле дитинство Арес чув від батька, що він погана дитина і з нього нічого не буде. Арес завжди хотів догодити батьку, але все дарма. — Так є деякі моменти, які я провтикав , але я проаналізував свої помилки, і готовий все налагодити. —його голос був серйозним, а дихання ніби завмерло.  

— Я надіюся на це! — І ще одне, дівчина з якою ти розмовляв в чора і сьогодні, краще з нею не спілкуюся, бо закінчиться дуже погано, якщо ти в неї закохаєшся. В неї батько працював в СБУ. А мама в поліції. Тож нам в дома мєнтів не потрібно. Запам'ятай це синку.     

— Не переживай! Мене цікавлять тільки гарні дівчата, а вона страшко.                                                                              —Запам'ятай синку. Кохання це слабкість. А слабкість у цьому світі карається. Якщо вона стане проблемою, ти знаєш, що робити.  Арес зціпив  зуби, але нічого не відповів.                                                                               Батько Ареса — Артур розвернувся і вийшов з кімнати, залишивши за собою напружену тишу.      

Арес стояв посеред кімнати, стискаючи кулаки. Його думки блукалися між собою. Він не міг зрозуміти чому, його батько зачепив Аліну в розмові. Тож Макс знімав все на дрон. І звідки він міг знати про нашу сьогоднішню зустріч, і про те ким працюють її батьки. Якось пазли не сходяться.                         

                                            ***

Арес сидів у своїй кімнаті, обпершись на стіл і дивлячись на сигарету, яка диміла в попільничці. Слова батька не йшли йому з голови. Кохання — це слабкість? Він повторював ці слова про себе, ніби намагаючись переконати себе, що це правда. Але образ Аліни знову і знову спливав у його свідомості.

Її очі. Гострі й уважні, як лезо. Її сміливість, зухвалість — все це було настільки неприродним для дівчини, яка опинилася в такій ситуації. І тепер, після слів батька, все здавалося ще складнішим.       

Батько все знає. Але звідки? — думав Арес, стукаючи пальцями по столу. Він розумів, що батько не сказав йому всього. Його батько завжди був майстром маніпуляцій, і якщо він вирішив втрутитися, це означало, що ситуація вийшла з-під контролю.      

Він увімкнув ноутбук і почав переглядати повідомлення та записи з камер спостереження, встановлених на їхній базі. Через кілька хвилин він натрапив на відео з дрона, який кружляв над станцією тієї ночі. Його погляд напружився, коли він побачив обличчя Макса. 

— Ти ж дурень, — пробурмотів Арес, переглядаючи кадри, на яких хлопець, сховавшись за деревом, керував дроном.   Дрон у Макса. Ах ти ж курвин сину. Ти ж мені сказав, що дрон передав Аліні.                            Вона знала, що ми там," — подумав Арес. "Вона не випадково опинилася в цьому місці. Але звідки?".          Він знову переглянув відео. І тоді його увагу привернув короткий діалог, який потрапив у запис.                            

— Ми маємо знайти це місце, інакше все пропало, — почувся голос Аліни.

— Аліно, я не впевнений, що це гарна ідея, — відповів Макс.

Арес зупинив відео і замислився. "Вона щось шукає. Але що?". 

Він підвівся, кинувши ноутбук на стіл, і почав ходити по кімнаті. Дівчина була не просто випадковим свідком. Її мотиви залишалися загадкою, але він знав одне: якщо її батьки дійсно працюють у СБУ і поліції, це може створити великі проблеми.

Його пальці нервово постукували по столу. Це починало виглядати як щось значно більше, ніж проста втеча кількох підлітків із дроном.

Чорт, вона або дуже смілива, або просто дурна,— подумав він, посміхаючись. Але посмішка швидко згасла, коли він згадав слова батька.   

Якщо вона стане проблемою, ти знаєш, що робити.     

Арес стиснув кулаки. Він ненавидів, коли батько диктував йому, як жити. Але цього разу все було складніше. Чи буде він готовий виконати наказ, якщо це знадобиться?