Розділ 3

Я обмірковувала те, що зараз почула. Переселення душ… Але ж це все вигадки! Казки, придумані кимось! Такого у звичайному житті не буває.

Я встала та пройшла до підвіконня. Виглянула надвір. Погляд наткнувся на дівчат у довгих пишних сукнях, потім опустився на мою, схожого фасону, на манікюр з невластивими мені довгими нігтями, знову повернувся до вікна – цього разу я розглядала своє відображення. Чи не своє… Витонченої краси дівчина зі світлим довгим волоссям… Невже це все ж таки я?

Ще кілька секунд я роздумувала, чи варто мені довірятися Агнес, але усвідомивши, що іншого виходу повернутися назад у своє місто та своє рудоволосе тіло у мене немає, я обернулася до відьми.

- Тепер знаю, - тихо сказала я дівчині, що жадібно стежила за мною очима. - І ти це теж знаєш. Але ж це таємниця! - я притиснула вказівний палець до губ та зробила найсуворіший вигляд.

- Але ж... Але ж це неможливо! – вигукнула Агнес, а потім сама собі затиснула рота руками. І додала пошепки. - Цього не може бути. З твоїм родом... вірніше, не з твоїм, а з родом Спарклов ... Ніхто не може помінятися душами та тілами, - вона запнулася на цьому місці.

– Чому? - поцікавилася я, підходячи до відьми поближче.

- Тому що…

- У нас сильна родова магія… я це вже чула, - обірвала я її, мені було цікавим інше. - Що саме робить ця "захисна магія роду"? І ще – так завжди було?

- Наскільки я знаю, завжди, - замислилася Агнес. – А щодо захисної магії – твій прапрапра… прабатько, загалом, брав участь у З'їзді Володарів Вищих рас нашого світу, на якому вони поділили землі та принесли клятву, скріплену кров'ю, що ніхто з роду Володарів ніколи не зможе помінятися душами з кимось із роду іншого Володаря. Раніше таке часто траплялося. Незаконно, звісно, ​​але відбувалося. Це завдавало багато проблем Володарям. Уяви, ви воюєте з іншим Володарем, тож при обміні душ дізнатися, що замишляє супротивник – простіше від простого. Інші роди – хай навіть вони були цієї ж раси – такого зробити не могли. Так само Вищі з Нижчими помінятися не можуть. А ось хтось із роду іншого Володаря, то будь ласка. Тільки й встигали дверима грюкати, протяги ганяти. Тому Вищі Володарі й домовились про це своєму З'їзді.

Агнес зробила ще ковток зі склянки та продовжила свою розповідь.

- Порушникам – до того ж це стосуватиметься і одного роду, й іншого, тобто родів тих, що помінялися - обмін загрожуватиме тим, що протягом декількох років весь його рід просто вимре. Раса залишиться, але вже без Володаря. Так було з нами та Фуріями. Обидві раси тепер загриміли до Нижчих. Саме тому Володарі Вищих рас так ретельно це оберігають та дуже серйозно до цього ставляться. Цьому вас, природно, навчають із дитинства. Адже Володарі ретельно стежать за продовженням свого роду, – дівчина замовкла.

- А хто такі Володарі? - задала я дурне, на думку відьми, питання, що відразу ж позначилося на її обличчі. – І які тут є раси?

- Володарі – це найголовніші у кожній королівській сім'ї цієї раси. Тобто у вас це твій батько, - терпляче пояснювала мені дівчина. – Вищі раси – це Дракони, Ельфи, Наги, Демони, Ангели, Дроу, Фейрі та Маги, тобто ви, – затихла Агнес. – І ще були Відьми та Фурії. Але нас, як я вже казала, вигнали до Нижчих.

- А хто такі Нижчі? - запитала я.

- До Нижчих рас зараховують Гоблінів, Орків, Русалок, Нежить, Тролей, Гномів, - проводила мені лікнеп Агнес. - Ну і нас із Фуріями тепер.

Я напружила свої звивини, щоб згадати народні перекази та міфи. У голові всплили відомі у нас серіали.

- А перевертні, привиди та вампіри? Чому ти їх назвала?

- Ці теж нижчі, але їх у нашому світі не зустрінеш. Вони перебралися до іншого світу. До людей, - продовжувала просвітлювати мене відьма.

- Стривай, а що людей тут немає? А людям зустрічаються відьми. Принаймні так кажуть. Чи це неправда? - я продовжувала закидати дівчину питаннями.

– Ні, людей у ​​нас немає. Вони живуть у іншому світі. А щодо відьм, - хитро усміхнулася представниця цього роду, - ми можемо бувати у людей. Ну, і в пару собі їх обирати також можемо. Тоді наші нащадки залишаються у людському світі. Саме їх люди і називають відьмами та чаклунами. Хоча їм до нас, як нам до людей, - голосно розсміялася Агнес, мабуть, це був якийсь місцевий жарт, якого я не зрозуміла, але вдаватися до подробиць не стала.

- Загалом я зрозуміла ваш устрій, - кивнула я. – Тільки не зрозумію, як я могла потрапити сюди. Невже люди можуть обмінюватись душами з кимось із роду Володарів Вищих рас?

- Еее… - задумалася відьма. - Цього я не знаю. Ніколи не чула про це. Та й хто взагалі може про таке подумати?! Адже у людей магії немає.

Я поринула в роздуми. Все виявляється не так-то просто, як мені здавалося спочатку. З усіма цими Вищими та Нижчими мені зрозуміло. Тільки до чого тут я? Хто і навіщо взагалі придумав робити якийсь обмін? Ось жила моя душа у своєму рудоволосому тілі і горя не знала, а тепер доведеться з'ясовувати, як її загнати назад…

Це здавалося настільки нереальним, що хотілося себе ущипнути. Ось тільки якщо я стільки щипати буду, скільки потрібно, кожен раз, коли я не вірю, я повністю посинію.

- Агнес, а хто може мені в цьому допомогти? Де дізнатися, чи існує такий обмін? І як провести його назад? - я допила свій відвар та знову встала з крісла.

- Можна спробувати пошукати щось про це у бібліотеці. У нас в Академії знаєш якась бібліотека?! Там, певне, все, що потрібно, можна знайти, - поділилася зі мною інформацією відьма.

- Чудово! Ходімо, - я потягла її за руку. Відьма тут же сіпнулася і підхопилася. Рука її при цьому позеленіла.

Я приголомшено дивилася на кінцівку Агнес. Вперше бачу, щоб шкіра змінювала колір. Хоча, можливо, дракони завжди такі. Або зеленими можуть бути і наги.

- Це що таке? – я тицьнула пальцем у руку дівчини, цього разу все ж таки не доторкнувшись до шкіри.

- Акуратніше з магією, - зітхнула Агнес. – Це сила дії Вищої на Нижчу. Слабенька, правда, сила в тебе, - вона посміхнулася. - Сильний маг у такому стані мене без руки залишив би. А коли б розлютився, то взагалі задушити міг би.