Розділ 14. Клас бойової магії. Александр — викладач і катастрофа для нервів

---

— Ти не підпалив мішень, Еріоне. Ти підпалив КАРТУ! — грізно пролунав голос Александра, і він притиснув долоню до лоба, ніби від сорому за студента. — Це була карта ЧЕРВОНОГО ПЕРЕМИР’Я! ОРИГІНАЛ! Її особисто малював імператор Арморіс ІІІ, а ти... тостуєш, як гребаний кухар на кухні!

Студенти шарахнулись від нього, мов від вогню. Александр — “найстрашніший красень Академії” — не жалів нікого.

— Ну що, мої дорогенькі телепні, — язвив він далі, — чи хтось із вас навчився хоч сьогодні не жонглювати власними пальцями? Бо я вже втомився вчитись розпізнавати, хто з вас циркач, а хто хоч іноді читає магічні трактати.

— О, та це у вас просто талант! — перебив його Арнольд із сарказмом. — Підпалити історію імперії і не опинитися в катівні — це треба вміти.

— Арнольде, — холодно кинув Александр, — якщо твої формули настільки ж хороші, як твій гумор, то мені плакати хочеться. Особливо, коли ти кидаєш мені артефакти в голову, а не кулі в ціль.

У класі почувся приглушений сміх. Александр не здавався.

— Ви, телепні, — він показав пальцем на кожного, — зможете навчитися стояти в бойовій позиції? Бо мені здається, ви більше схожі на людей, що втратили маршрут до власного мозку.

— Магістре, — звернулася Лія, — ви збираєтеся атакувати чи це ваша нова техніка “страх і іронія”?

— О, Сайзен, — усміхнувся він з легкою іронією, — якщо ти збираєшся продовжувати з цим сарказмом, то я можу запропонувати тобі спеціальний курс — “Як вижити у моїй аудиторії, коли ти найрозумніша тут”. Не факт, що ти там виживеш, але повеселишся.

— І не збираєтеся перестати дивитися на мене, як на дивний артефакт, коли проходите повз? — спробувала пожартувати Лія.

— Я дивлюся? — підняв брову Александр. — Ні, я просто стараюся пригадати, де я бачив щось подібне… Ага! В музеї невдалих експериментів.

У класі пролунав тихий регіт.

— Звісно, — додав він, — якщо хтось із вас хоче довести, що я помиляюся, то починайте вогняний спалах! Тільки без моєї улюбленої карти, будь ласка!

---

✦ Після уроку: плітки, інтриги і сарказм

— Чув, Крістал підкинула Айрі “підказки” для іспиту? — розповідала Анна, посміхаючись. — Так що наше життя стає ще цікавішим.

— І ще — Арнольд заявив, що він вже змінив колір мантії магістра! — сміявся хтось із групи. — Кажуть, тепер вона не чорна, а світло-зелена, бо він “переписав формули”.

— Та він просто хотів стати помітнішим, — підмітила Лія, — як і всі, хто вважає, що може навчити Александра бути менш саркастичним.

— Ха! Це буде виклик не менш складний, ніж зупинити той драконів вогонь у снах Лії, — посміхнувся Арнольд.

---

✦ Несподівана нічна драма

В академії пролунав різкий вибух руни — сектор з портретом імператора заряснів червоним світлом.

Лія миттєво вискочила в коридор, браслет на руці тихо тріщав, мов змова магії.

З тіней з’явився Александр — його очі палахкотіли холодним вогнем.

— Прокляття пробудилось, — прошепотів він. — Це не ти, це твій зв’язок з ним — ритуал, який пов’язує тебе з цією силою.

— Я бачу сни про дракона — сказала Лія, ковтаючи сухість у горлі. — Він кличе мене.

— Так, і це не просто сон, — відповів Александр. — Якщо я тебе зараз захищу, ти не зможеш зупинити магію, що тріскає цей бар’єр академії.

Він узяв її руку.

— Тримай мене. Я перенаправлю потік.

Тріщина в рунах закрутилася фіолетовим і червоним світлом і затихла.

— Поки все добре, — сказав Александр. — Але це тільки початок.

---

✦ Закінчення — натяк на майбутню бурю

Вони повільно поверталися до тренувального залу.

— Завтра урок бойової магії? — запитала Лія.

— Так, але не для цирку, — усміхнувся Александр. — Для лицарів. Почни вірити у свою силу.

Вона кивнула.

Несподівано в коридорі хтось тихо скрипнув — стара руна сяяла синім відливом у темряві, готуючись до нової ночі.

---