Глава 13

Анна поспішила заявити:

- Де ви так довго? Мого нареченого побили, а ви в цей час відпочивали. Мені довелося виконувати вашу роботу.

Така тактика спрацювала й охоронець відпустив її. Анна одразу кинулася до Стаса, який продовжував лежати, схопившись за живіт. Вона опустилася на коліна та турботливо нахилилася над ним, вдивляючись в закривавлене обличчя.

- Як ти, можеш підвестися? - Стас відповів щось незрозуміле і навіть не рухався. Анна звернулася до охорони закладу: - Допоможіть йому встати.

Ті, мов заворожені, виконали її наказ. Дівчина оглянулася, але дружків Стаса не побачила й столик, за яким вони сиділи, вже був порожнім. Її сумочки, яка раніше знаходилася на диванчику, теж уже не було. Смарзалюк невпевнено тримав рівновагу, проте стояв на ногах. З його губи текла кров, а обличчя трохи розбухло. Дівчина знову розпорядилася:

- Відведіть його у туалет, потрібно змити кров.

- Зараз приїде поліція й у всьому розбереться.

Поліцію Анна бажала бачити найменше. Ймовірно, що приїдуть її колеги й ризик викриття тільки збільшиться. У голові промайнула нав`язлива думка – треба тікати. Дівчина поставила руки в боки та войовничо продовжувала:

- Добре, почекаємо, хай він стече кров`ю і забруднить нею ваш розкішний заклад.

Охоронці переглянулися між собою й один з них кивнув, вказуючи на вбиральню. Вони допомогли дістатися до білосніжного умивальника, який враз покрився червоними цятками. Анна відкрутила кран, випускаючи холодну воду.

- Дякую, далі я сама.

Чоловіки вийшли, залишивши їх удвох. Дівчина набрала в долоні рідину та помила нею розпашіле обличчя Стаса. Він, немов отямившись, хриплим голосом звернувся до своєї рятівниці:

- Ти мій ангел. Ходи я тебе поцілую.

Цілувати пошкоджені вуста, з яких ще стікала кров, не хотілося. Але така зміна настрою чоловіка свідчила, що йому вже краще. Анна, зваживши всі варіанти розвитку подій, прийняла важливе рішення. Вона нахмурила брови та серйозним голосом поцікавилася:

- Йти можеш?

- З тобою хоч на край світу, кицю.

- На край світу не треба, але вийти з клубу непоміченим постарайся.

Вони покинули вбиральню і направилися до виходу. Охоронців не було поруч і це дуже потішило дівчину. Анна бувала вже тут раніше на виклику й орієнтовно знала план цієї будівлі. Тримаючи Стаса за руку, повільним та невпевненими кроками вийшли на вулицю через запасний вихід. Прохолодне повітря одразу зустріло своїми широкими обіймами та злегка протверезило. Проте чоловіку цього виявилося замало і він впав на тротуар біля сміттєвих баків.

- Дай телефон.

- В кишені.

Анна засунула свою руку в кишеню штанів та витягла смартфон та гаманець. Не знайшовши грошей, порилася у записній книзі й набрала номер Андрія. Почулися довгі гудки які ніхто не збирався обривати. Дівчина припустила, що у старшого Смарзалюка міцний сон і він напевно не відповість. Хотіла вже натискати на червону кнопку як на тому кінці почулося хрипле та сонне «Алло».

- Андрію, це Анна. Ми у клубі «Озон». Стаса побили, зараз приїде поліція, але твій брат сам затіяв бійку. Я викличу таксі до вас додому, але грошей оплатити його нема. Мою сумочку вкрали, а у Стаса тільки картки. Ти оплатиш таксі?

Така інформація немов остаточно розбудила Андрія. Його голос звучав бадьоріше та впевненіше:

- Зрозумів. Нічого не роби й нікуди не йди. Я зараз буду, таксі не викликай.

Андрій приїхав через пів години. Анна боялася уявити з якою швидкістю мчав його автомобіль, щоб дістатися сюди за такий короткий проміжок часу. Чоловік вийшов з авто та попрямував до сміттєвих баків, де Стас сидів на клаптику картону від старого ящика, спершись на плече Анни та, заплющивши очі, куняв. Андрій нахмурив брови та простягнув долоню:

- Вставай. Чи тобі подобаються аромати смітника? Випробовуєш себе у ролі бомжа?

- Я нікуди не піду. Зі мною ангел, моя рятівниця.

Слова Стаса прозвучали нечітко й він продовжував сидіти непорушно, обіймаючи дівчину за талію. Андрій не звик бути поблажливим з братом, тому різко смикнув його руку, розігнавши залишку сну. Анна підвелася й, підтримуючи Стаса за плече,  теж спробувала вмовити свого нареченого сісти в авто. Проте він вперто опирався:

- Брате, зайдемо в клуб, вип’ємо. Розважимося, ми давно разом не відпочивали. От як ти зустрів Поліну, так і зовсім забув про розваги.

- На сьогодні тобі вистачить розваг. Бачу як ти розважився, вся футболка в крові. Йти можеш?

Стас підняв руку до верху, висунувши вказівний палець. Гордо, позбувшись від долоні брата, заявив:

- Тільки на танцмайданчик.

Забрав свою руку з плеча Анни та похитуючись, зробив три невпевнені дрібні кроки й впав на брудний тротуар. Андрій, не приховуючи своєї злості, допоміг брату підвестися:

- Бачу я, який ти танцюрист, – підтримуючи Стаса за плече, попрямував до автомобіля. Анна поспішила відчинити задні двері. Чоловік зневажливо кинув на неї свій лютий погляд: - чому дозволила йому настільки напитися?