Глава 11

Прокинулася від тихого скрипу дверей. Почула розмашисті кроки й злегка підійняла повіки. Стас підійшов до неї та сів поруч. Дівчина вдала, що спить. Їй хотілося простежити за його діями. Чоловік майже одразу нахилився й Анна відчула його вологі вуста на своїй щоці та легкий запах перегару. Вдавати сплячу більше не було сенсу і вона розплющила очі. Обличчя Стаса розповзлося у задоволеній посмішці.

- Доброго ранку, кицю! – трохи відхилився від неї та лагідно провів пальцями по її волоссю, відкидаючи русяві пасма від лоба, - дякую за подарунок, ти неймовірна. Знайшов його сьогодні вранці.

Демонстративно схопився за хрестик, що висів на шиї. Анна трохи піднялася на ліктях та зайняла сидяче положення, обіпершись об подушку.

- Мені буде приємно, якщо ти завжди носитимеш його. Він тебе оберігатиме, - а ще оперативники завжди чутимуть його розмови, але про це дівчина змовчала. Стас розімкнув пальці та відпустив хрестика. – Як ти знайшов мене?

- Андрій приходив, намагався направити свого молодшого нерозсудливого братика на правильний шлях і розповів де ти. Твій подарунок завжди буде біля мене. Вибач за вчорашнє. Просто я здоровий мужик і коли поруч така красуня, мені важко стримуватися, але обіцяю – я чекатиму скільки потрібно.

Анна лагідно схопила його руку та легкими рухами проводила великим пальцем по чоловічому зап’ястку. Цим жестом вирішила виказати свою прихильність.

- Дякую, це для мене важливо.

- Скажи мені, чому ти не хочеш мене? Ми ж все одно одружимося.

Нетерплячість Стаса змусила задуматися над щирістю щойно сказаних слів. Дівчина забрала свою долоню та заплела пальці в замок. Відчувала – має зізнатися у сокровенному, потаємних секретах своєї душі, проте наважитися було складно. Важко зітхнула та набравшись сміливості, невпевнено почала свою сповідь:

- Будьмо відвертими одне з одним. Між нами немає кохання. Ти мені страшенно подобаєшся, я відчуваю симпатію, певне тяжіння, але це не ті почуття, через які можу погодитися на близькість. Я хочу краще пізнати тебе, закохатися і вже тоді насолоджуватися кожним міліметром твого тіла. Нехай це звучить дивно, але це мої мухи у голові. Ти або приймаєш їх, або у тебе немає іншого варіанту.

Якщо випустити факт майбутнього Стасового затримання, то зараз вона абсолютно щира з ним. Єдиний хлопець, якому вона довірилася аж настільки, покинув її та розбив серце. Це було перше і єдине кохання – романтичне, юне й наївне. Після того вона так і не змогла впустити у своє покалічене серце жодного хлопця. Стас гучно розсміявся:

- Гарний вибір ти мені надала. Я добре все зважив і зупинився на першому варіанті, я прийму твоїх мух. Але наполегливо рекомендую закохуватися у мене швидше. Моє терпіння не залізне.

Наче на підтвердження своїх слів, нахилився і вп’явся жадібним поцілунком у піддатливі вуста. Такі дії хвилювали Анну, змушували ніяковіти  та викликали приємне тепло у тілі. Повторюючи собі, що цей чоловік лише робота, перервала довгий поцілунок, який починав неймовірно подобатися.

- Мені треба у ванну кімнату. Я приведу себе до ладу і зайду у твою спальню.

- Краще одразу у столову. Чекатиму на тебе там.

Стас підвівся й навіть не оглядаючись, покинув гостьову спальню. Дівчина одягнула сукню та попрямувала до ванної. Умилася і нанесла на обличчя легкий макіяж. Ніколи не любила яскравих бойових розмальовок на повіках, не бажала привертати до себе увагу. Вийшла на коридор та спустися до столової, звідки уже доносилися дзвінкі голоси. Увійшовши до кімнати, побачила Сільву із синами, які вже сиділи за столом, але чисті тарілки свідчили, що вони ще не розпочинали сніданку. Анна почепила на обличчя щасливу посмішку:

- Доброго ранку!

Пролунали вітання у відповідь й дівчина примостилася на сусідньому стільці від Стаса. Андрій сидів напроти та пропалював своїм пильним поглядом аж до кісток. Анна помітила, що чоловік зосередив свою увагу на її скромному декольте. Здавалося, він очима знімав сукню. Щоб припинити це неподобство, вирішила нагадати про його дружину.

- А де Поліна?

Це подіяло на нього як контрастний душ й Андрій перевів погляд на обличчя Анни та розслаблено притулився спиною до стільця:

- Вона спить. Прокидається пізно, тому ми завжди снідаємо без неї.

Стас потягнув свої руки доверху, ніби розминаючи їх, а потім примостив свою долоню на плечі Анни. Безтурботним голосом повідомив:

- Сьогодні снідайте ще й без мене. Я вчора трохи забагато собі дозволив, тому зараз немає апетиту. Тільки мінеральна вода мене врятує, – поглянув на Андрія та додав: - і звісно увага моєї любої нареченої.

Анна мріяла швидше закінчити цю трапезу та поїхати додому. Почувались незатишно у присутності Смазалюків. Знову почула вмовляння майбутньої свекрухи, щоб залишилася на барбекю, але дівчина не погодилася, оскільки поспішала на вигадану зустріч з подругами. Розуміла – їй починає подобатися ця жінка, мабуть, з неї вийде зразкова свекруха. Анна не знала як дивитиметься Сільві в очі, якщо її сини опиняться за ґратами через докази, які вона знайде.

Стас відвіз свою наречену додому, проте не мав наміру прощатися надовго. Відстібаючи пасок безпеки, який надійно захищав дівчину, запропонував:

- Відпочинемо сьогодні у клубі? Я познайомлю тебе зі своїми друзями.