Глава 10

Ґрунтові ліхтарі освітлювали доріжку, що вела до прямокутного басейну, який зібрав навколо себе найбільше сяйва. Дівчина, наче метелик попрямувала туди, де було найсвітліше й опинилася біля води. Її вуха уловили радісний спів цвіркунів і це трохи заспокоїло. Анна провела долонями по розпашілим щокам витираючи їх від сліз.

Не знала, що робити далі. Сумочка з телефоном залишилася у спальні Стаса, куди вона не мала намір повертатися, а отже і можливість викликати таксі та потрапити додому здавалася втраченою. Тільки тепер помітила, що вибігла босоніж. Її туфлі на ненависні шпильці залишилися у будинку Смарзалюків, яких тепер ще більше не злюбила. Хоч і списувала неприйнятну поведінку Стаса на алкоголь, але тієї симпатії, що ще ввечері вирувала, вже не відчувала.

Дівчина опустилася та сіла біля басейну, намочивши ноги у прохолодній воді. Своє заплакане обличчя сховала у долонях та намагалася заспокоїтися. Раптом почула чоловічий голос, який змусив здригнутися:

- Не знав, що ти любитель нічних купань.

Анна опустила руки, розвернулася та побачила Андрія, який лежав на білому тапчані, заховавши лікті під голову. Його присутність не тішила, проте раділа, що це не його розпещений братик. Намагалася не виказувати своєї збентеженості й у такій ж манері відповіла:

- А я не знала, що ти любитель нічних лежань.

Чоловік підвівся та підійшов до неї. На диво він здавався спокійним, наче й не відбулося тієї неприємної розмови дві години тому. Анна відзначила, що чоловік переодягнувся. Тепер на ньому красувалися джинсові шорти та чорна футболка. Не вагаючись, він сів поруч та копіюючи дії дівчини, опустив свої ноги в басейн, навіть не знімаючи вітнамок.

- Ми ще багато чого не знаємо одне про одного. Я, наприклад, не знаю чому ти зараз тут, а не в обіймах свого нареченого?

- Ми посварилися, – не роздумуючи бовкнула дівчина та інтуїтивно обхопила себе руками, ніби вони зможуть заховати від прискіпливого погляду Андрія. Чоловік злегка нахмурив брови.

- Через що?

- Якщо відверто, то ти остання людина з якою мені хочеться це обговорювати. Проте радій, я не впевнена, що наше весілля зі Стасом відбудеться, – уловила певну стурбованість на його обличчі. Зараз, розглядала Андрія як рятівну соломинку, тому зробила жалісливий вигляд та сумним голосом продовжила: - можеш зайти до нього в кімнату та забрати мою сумочку? Я викличу таксі, поїду додому і тобі не доведеться більше терпіти мою присутність.

На подив Анни чоловік не поспішав виконувати це прохання. Він важко зітхнув та перевів погляд у нічну далечінь. Трохи помовчавши, порушив тишу:

- Інколи пари сваряться, таке буває. Проте не варто гарячкувати й вирішувати щось проти ночі, на гарячу голову, коли емоції ще не встигли стихнути. Ти чимось зачепила мого брата, це вперше він познайомив свою дівчину з мамою, а тим більше виявив бажання одружитися. Не приховуватиму, спочатку вважав, що ця заява тільки для того, щоб розізлити мене. Стас завжди робив все мені наперекір. Проте сьогодні я побачив його захопливий погляд і зрозумів – ти справді щось для нього означаєш. Ви різні як вогонь і лід й чесно кажучи навіть не уявляю, як такі протилежності можуть співіснувати, але я хочу, щоб мій брат нарешті подорослішав та був щасливий. Якщо його щастя – це ти, то я змирюся з твоєю присутністю у нашій родині.

Анна дивилася на нього з широко розплющеними очима й не могла повірити, що це їй говорить той самий суворий Андрій, що обзивав шахрайкою.

- Не боїшся, що вийду заміж за Стаса і відберу у нього всі гроші? Згідно з твоїм планом саме так я повинна вчинити? Це ж у цьому ти мене звинувачував?

Він уважно поглянув на неї. Анна бачила, як його руки стиснулися в кулаки. Таке припущення явно не подобалося чоловіку. З кам’яним виразом обличчя заявив:

- Ви підпишете шлюбний договір, я за цим прослідкую. Ти нічого не отримаєш у випадку розлучення. До того ж я зроблю все, щоб докопатися до справжніх твоїх почуттів до Стаса. Якщо ти й справді його кохаєш, то я тільки порадію за вас, але якщо ні, – витримав невеличку театральну паузу та грізно нахмурив брови, щоб залякати дівчину й продовжив: - то я тобі не заздрю. Зітру в порошок і розвію за вітром. Це не пусті погрози й ти матимеш шанс у цьому переконатися.

Зараз Андрій нагадував розлюченого звіра, який за будь-яку ціну захистить своє потомство. Анна припустила, що він відчував обов`язок доглядати за своїм молодшим братом, який виявився ще тим шибайголовою. Боялася уявити, що зробить з нею цей чоловік коли дізнається правду. Хоча, можливо, він і сам опиниться за ґратами. Дівчина виконувала повільні розмашисті рухи ногами під водою. Це її трохи заспокоювало та надавало впевненості вистояти у словесній баталії з Андрієм. Хотіла побачити його реакцію на свої слова, тому не відводила погляду від шоколадних очей.

- Ти хвилюєшся за нього, правда ж? Намагаєшся захистити від усіх негараздів і навіть від гіпотетичної шахрайки.

- Я старший брат, це мій обов`язок, а якщо ти станеш його дружиною, то і твій. Як гадаєш, у нас вийде перевиховати його?

Вираз «у нас» дещо насторожило Анну. Це означало, що Андрій розглядає її як потенційного союзника.

- Я не ставлю за ціль його перевиховувати. Звичайно, хотілося б, щоб він посерйознішав, але я кохаю Стаса й таким.