Глава 9

Без зайвих слів вони вийшли з кімнати, яка уже декілька хвилин здавалася задушливою. Анна з пересторогою зайшла до спальні Стаса й очі одразу кинувся мінімалістичний стиль кімнати. Інтер`єр підібраний у строгій чорно-білій кольоровій гамі й здавався занадто чоловічим. Він ніби кричав – тут жінкам не місце. Білі стіни гармонійно виглядали з чорним ліжком, яке покривала така ж чорна ковдра, що ідеально лягла на нього і здавалася на ній немає жодної складочки. Широка біла шафа простягнулася вздовж усієї стіни, і була майже непомітною, на відміну від великого телевізора з ігровою приставкою. Дівчина про себе відмітила – Стас ще та дитина.

Під пильним поглядом Андрія поклала хрестик на ліжко та знайшовши малесенький скомканий папірець у сумочці, ручкою написала послання: «Оберіг майбутньому чоловіку! Носи завжди з собою». Для надання романтичності записці, намалювала криве сердечко унизу і байдуже, що на іншому боці написаний список продуктів, які необхідно купити.

Розвернулася та швидкими кроками попрямувала з кімнати геть. Хотілося якнайшвидше позбутися обтяжливого товариства Андрія, який, здавалося, відгадав її таємницю. Проходячи повз нього, уловила на собі дивний погляд чоловіка. Цього разу він не виражав ненависть чи злість, а скоріш за все… захоплення? Щоб то не було, проте дівчина раділа переміні його настрою. Вони спустилися до столової й чоловік урочисто повідомив:

- Анна трішки заблукала, довелося витягувати її з лабіринтів нашого будинку, – на подальші розпитування загадково відповів: - Стас усе сам зрозуміє. Пізніше.

Решта вечора минула у невимушеній атмосфері. Здавалося, душевні розмови, випитий алкоголь та тиха музика знищили усю неприязнь. Анна, на відміну від Стаса, не зловживала випивкою і здолала лише один бокал червоного вина. Натомість її наречений добряче розсмакував п’янкі напої й перебував не в найкращій формі. Навіть не зважаючи на присутність матері, з його вуст почали лунати непристойні жарти. Анні набридло таке товариство і вона дістала із сумочки мобільний телефон:

- Дякую вам за чудовий вечір, але мені вже час. Я викличу таксі.

- Навіть не думай! – одразу спохватилася Сільва. - Залишайся у нас до ранку. Вже пізно, навіщо їхати вночі. Завтра посмажимо стейки на відкритому вогні й краще познайомимося.

Така перспектива не подобалася Анні. Хоч це і була можливість довідатися цінну інформацію, проте п’яний Стас змушував насторожитись. Він по-власницьки обхопив її за талію.

- Залишайся, кицю! Невже ти гадаєш, що моя мама не знає, чим ми займаємося коли перебуваємо наодинці? Ми дорослі сучасні люди, всі все розуміють.

Анна відчувала на собі пекучі погляди й в її щоках прокинулися жаринки. Поведінка Стаса хвилювала. Здавалося чоловік й справді вирішив сьогодні провести з нею час так, як розповідав присутнім. Дівчина не збиралася настільки зближуватися з ним, адже попри всю його харизму та привабливість, весь час повторювала собі – він лише робота. Анна гадала, що незручнішою ця мить уже бути не може, як тут до розмови долучився Андрій:

- Так, я вже трохи обізнаний щодо ваших експериментів.

Він зосередив на дівчині нахабний погляд, спостерігаючи за її реакцією. Анна не витримала його надмірної уваги й сором’язливо опустила погляд додолу, прикривши очі густими віями. Сільва так розщебеталася, що відмовити їй було неможливо, змушена погодитися. Хотіла попросити окрему кімнату для себе, але після неправдивих відвертостей Стаса, вважала це недоречним. Незабаром всі мило попрощалися та розійшлися по своїм кімнатам.

Анна бетонними ногами зайшла до спальні Стаса. Зважаючи на грайливий настрій псевдонаречненого, очікувала на непросту розмову. Ледь встигла покласти свою сумочку на світлий комод і відчула як чоловічі руки жадібно огортають талію, а спраглі вуста заціловують довгими поцілунками шию. Його тіло міцно притиснулося до її спини й такий розвиток подій зовсім не подобався Анні. Вона схопила його руки та намагалася звільнитися з їхнього чіпкого полону.

- Стасе, припини. Ми ж тільки зайшли до кімнати.

- А навіщо марнувати час? Кицю, ти така спокуслива.

Чоловік повністю проігнорував зауваження та продовжував дарувати пестощі її шиї. Анна мимоволі скривилася. Не могла переступити через себе і свої принципи та віддатися йому. Звісно, вона відчувала певну симпатію, але цього замало, щоб так необдумано кидатися у вир пристрасті. Щоб уникнути цієї близькості дівчина готова навіть втрати роботу, все ж це не вартує того, щоб втрати гідність. Тим більше, що скоро Стас сяде за ґрати. Анна сильніше відштовхнула його міцні руки й нарешті звільнилася від їхньої надмірної уваги. Різко розвернулася та поглянула у сп`янілі очі затуманені бажанням.

- Заспокойся! Ти п`яний. Я не бажаю, щоб наш перший раз відбувався коли ти в такому стані.

- Я не п’яний, лише трохи випив. Ну чого ти, йди до мене, – він простягнув свої руки й намагався схопити дівчину, яка боязко відходила назад, доки не притулилася ногами до ліжка. Стас наводив нові аргументи: - Все одно це колись станеться, яка різниця чи сьогодні, чи завтра?

Його часові проміжки явно не збігалися з Анниними. Чоловік наблизився до неї та обхватив своїми ручищами тендітний стан. Він намагався поцілувати дівчину, яка весь час вертіла головою. В її обличчя вдарив неприємний запах алкоголю, що ніяк не налаштовувало на романтичний лад.

- У мене жіночі дні, - сподівалася, що її обман знищить усі наміри Стаса, проте, він злегка всміхнувся та обережно штовхнув Анну на ліжко. Вона не витримала такого натиску і впала на м’яку перину, доторкнувшись до неї спиною. Чоловік навис зверху та випалив слова, які розбили вщент всі надії дівчини: