Глава 5

Андрій розлючено жбурнув телефон на диван. Така безвідповідальність Стаса бісила. Здавалося, він ніколи не подорослішає. Спіймав на собі сумний погляд матері  та ще більше спалахнув гнівом.

- Я сказав все як ти хотіла. Вони бажають усамітнитися. Ця дівка мені не подобається. Одразу видно – хижачка. Зі Стасом тільки через гроші.

- Не суди всіх по собі, Андрію. Гадаєш я не бачу які у тебе стосунки з Поліною? – цей докір боляче пронизав серце чоловіка. Хоч і намагався здаватися спокійним, але всередині нього вирував ураган. Матір пригрозила вказівним пальцем, - дай спокій Стасу й Анні. Можливо вона змусить його посерйознішати, з вигляду розумна та виважена дівчина. Нарешті він погодився одружитися і я не дозволю тобі усе зіпсувати.

Андрій не бажав продовжувати розмову. Мати так бажає одружити Стаса, що не бачить очевидного -  ця дівка не для нього. Різко розвернувся та мовчки пішов до свого кабінету. Налив у пузатий бокал дороге віскі й розслаблено сів у крісло. Закинув ноги на широкий підлокітник та розчепив верхній ґудзик сорочки. Повільні ковтки терпкого напою зігріли горло і наштовхнули на роздуми.

Анна викликала у нього підозру. Зустрівши її сьогодні у цьому кабінеті – здивувався. Вона вирізнялася своєю природністю. Побачивши його майже оголеного, зашарілася. Її щоки покрилися легким маковим цвітом, а погляд потупився у підлогу. Стрункі ніжки звабливо виглядали з-під синьої сукні до колін, а скромний виріз декольте приховував усі її принади, яким трохи бракувало об’єму. Не фарбоване русяве волосся вільними локонами спадало нижче плечей. Трохи кирпатий ніс, трикутні широкі брови та мінімум косметики робили її зовнішність природною. Коли вона нарешті підняла на нього свій погляд, то він потонув у глибині синіх очей, у яких побачив безкрає волошкове поле. Пухкі губи стиснулися, а потім несподівано заявили, що вона дівчина Стаса. Стаса! Стаса, який в принципі не цікавився серйозними стосунками й ця дівчина явно не в його смаку. Він надавав перевагу намальованим, легковажним дівчатам з грудьми не менше третього розміру.

Пояснення чому вона в його кабінеті взагалі мало не вбило. Захотілося розреготатися на весь будинок. Ця дівчина була або надто наївна, або надто хитра і приховувала у собі купу таємниць. Більше схилявся до останнього й подумки пообіцяв  викрити усі секрети нової пасії Стаса. Те, що за неї відповідав брат, видалося підозрілим, а новина про одруження шокувала. Після двох місяців знайомства ніхто не одружується, ця відьма затуманила розум Стасу і бажає лише його грошей. Ще й мати змусила вибачатися. За що? За правду? Андрій знав точно, не заспокоїться поки не викриє шахрайку.

Його Поліна теж здавалася сором`язливою та безкорисливою. Під натиском батьків одружився. А що тепер? Він не впізнавав свою дружину. Та, яку сильно кохав, до якої тягнулася душа, несподівано стала далека й відчужена. Навіть матір помітила крижаний холод між ними. Так далі тривати не може. Вирішивши, з’ясувати усі стосунки з дружиною, рішуче підвівся з крісла та попрямував до спальні.

Поліна лежала на ліжку у легкій мереживній чорній сорочці й це зводило з розуму чоловіка. Її очі з цікавістю розглядали щось на екрані смартфону і вона ніяк не відреагувала на його появу. Андрій ліг поруч та повільно почав заціловувати шию дружини.

- Щось цікаве читаєш?

- Стрічку в інстаграмі переглядаю, – навіть не відірвавши погляду від дисплея, байдуже відповіла Поліна. Чоловік виклав доріжку з поцілунків до її пухких губ та накрив їх своїми вустами. Його руки почали впевнено мандрувати спокусливим тілом, а очі заплющилися від очікуваної насолоди. Жінка поклала долоню йому на груди та злегка відштовхнула. Майже одразу звільнила свої вуста й прошипіла немов отруйна змія, яка боляче вкусила душу:

- Не сьогодні, Андрію, я не в настрої.

Чоловік проковтнув клубок образи, що підійшов до горла, та продовжував дарувати короткі поцілунки в шию, неквапливо спускаючись до низу:

- Не знав, що для того, щоб цілувати свого чоловіка, тобі потрібний відповідний настрій.

- Тепер знаєш. Припини, – Поліна схопила його руку, що по-власницьки примостилася на її животі та відштовхнула від себе. Такої зухвалості чоловік не міг стерпіти. Він відхилився й сів поруч.

Глянув на неї та не впізнав свою дружину. Зараз вона виглядала по-іншому. Її прямі природні брови перетворилися на татуажні вигнуті дугою, губи збільшилися в об’ємі, а повіки обтяжували накладні вії. Колись, медове кучеряве волосся перетворилося на платинове та ідеально пряме. Єдине, що залишилося в його коханої не змінним, так це очі, щоправда, тепер вони дивилися на нього холодним і байдужим поглядом. Не витримав й озвався до неї тихим сумним голосом:

- Що з нами сталося? Ти вже понад три місяці ігноруєш мою увагу. Я більше так не можу.

- Нічого не сталося, все добре. Просто стомлена.

Її слова прозвучали з дратівливими нотками. Андрій здивувався її втомі, адже Поліна нічого не робила. Вона не працювала і по дому всім займалася прислуга. Такі думки залишив у своїй голові, а натомість озвучив інше:

- У тебе є коханець?

- Ні, звичайно. Що за дурниці лізуть тобі в голову?

Знав, що й справді питає дурниці, адже вже місяць його люди непомітно стежать за нею і жодного залицяльника не виявили. Намагаючись не наголошувати на дивній поведінці дружини, вимогливо заявив: