Глава 3

Ще тиждень назад вона навіть не уявляла як стрімко повернеться її життя. Анна, разом зі своїм напарником, прийшла до нічного клубу, де саме розважався Смарзалюк молодший. Їхнім завданням було спостерігати за ним і можливо, виявити його спільника. У Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, де працювала дівчина, надійшла інформація, що ця сімейка займається перевезенням наркотиків через митницю, прикриваючись законним бізнесом.  Хтось з кордону надійно це приховував. Нове керівництво хотіло вислужитися й розглядало цю справу як просування по кар’єрним сходинкам.

Анна зайняла місце біля бару та пила безалкогольний коктейль, непомітно поглядаючи на Стаса. Він сидів у шумній компанії своїх друзів та розважався. На вигляд безтурботний та розслаблений не справляв враження серйозного контрабандиста. Проте його брат, цілком міг втягнутися у таку аферу. Вони володіли компанією по перевезенню вантажів, зокрема товарів з-за кордону.

До Андрія Смарзалюка було не просто добратися. Вирізнявся своєю суворістю та недоброзичливістю. Спілкувався з обмеженим колом осіб у яке потрапити було складно. А от Стас – абсолютна його протилежність і можливо через нього вони розкриють усі ці незаконні оборудки. Дівчина помітила як до неї наближається об’єкт її спостереження. Він бадьоро гукнув на бармена:

- Два пива, будь ласка, – перевів зацікавлений погляд на Анну. Подивився на неї так, що  їй здалося, немов чоловік обмацав її тіло своїм липким зором. Зосередився на дівочому обличчі й трохи пригальмовано мовив, - або ні. Все залежить від того чи бажає ця красива дівчина познайомитися. Я Стас.

Анна розвернулася, щоб переконатися, що чоловік звертається саме до неї. Поруч не було розкішної дівчини, а погляд Стаса, тепер нахабно примостився у районі її скромного декольте. Вона не могла зрозуміти чим привабила його. На ній не красувалася відверта сукня, як у більшості дівчат, лише обтягуюючі джинси та біла блуза з короткими рукавами. Русяві пасма волосся вільно спадали на плечі, а сині очі навіть не підкреслила тінями. Намагаючись перекричати гучну музику, представилася:

- Анна.

Чоловік злегка нахилився до неї та на вухо озвучив свою пропозицію:

- Не бажаєш поїхати зі мною додому і познайомитися ближче?

Анну образило те, що він розглядає її лише як дівчину на одну ніч. Ніколи не думала, що виглядає легковажно. Це настільки розізлило її, що на мить забула для чого вона тут. Сердито гаркнула на чоловіка:

- Ні, такі знайомства мене не цікавлять.

- А які цікавлять? Я можу подарувати тобі щось, в честь нашого знайомства. Новенький телефон, наприклад, чи золоті сережки. Що забажаєш крім обручки, але це поки що.

Анна подумки обурилася. Ось типовий представник золотої молоді. Вважає, що все в цьому світі можна купити. Захотілося провчити цього зарозумілого бовдура. Вона не стримуючи свою лють, яка вирувала у ній, висловила невдоволення:

- Ти бажаєш мене купити? Я не річ якою можна скористатися і викинути. Забирай своє пиво і забудь про моє існування.

- Як хочеш.

На обличчі Стаса заграла зухвала посмішка. Ніби потішався над нею та не вірив у її щирість. Взяв два бокали пива й поніс до свого столику. Анна намагалася більше не дивитися у його бік. Майже одразу до неї підійшов її напарник Дмитро. Він був трішки старшим за неї, досвідченішим та повчав у всьому. Світле волосся охайно зачесане назад, а зелені очі підозріло дивилися на все. Гострий ніс та видовжене обличчя з трикутним підборіддям викликали в Анни асоціацію з дятлом, проте чоловік явно володів природною харизмою. Він сів поруч та нахилився до її вуха з крихітною золотою сережкою.

- Що хотів Смарзалюк?

- Пропонував познайомитися ближче у нього вдома.

Чоловік присвиснув та зацікавленим поглядом втупився на Анну.

- І чому ти ще не там? Це ж така можливість. Якби ти стала його дівчиною, то ми могли б дізнатися про всі його зустрічі й швидше б розкрили справу.

Такий ентузіазм не подобався дівчині. Знала, її напарник дуже наполегливий і якщо щось задумав, то обов’язково досягне бажаного. Вона нервово заправила за вухо локон русявого волосся, який неслухняно втік наперед та лоскотав носа.

- Він не пропонував стати його дівчиною. Стас всього лиш хотів провести зі мною ніч. Ти як хочеш, але я таке не робитиму.

- Я й не кажу. Зачаруй його, зроби так, щоб він голову від тебе втратив.

- От іди й сам зачаровуй, я більше навіть не розмовлятиму з тим нахабою.

На барній стійці Дмитро швидко відіграв барабанний дріб своїми пальцями й зрештою дістав телефон з кишені. Набрав чийсь номер і серце Анни мало не втекло від своєї господині, коли почула з ким розмовляє її невгамовний напарник. То був сам начальник поліції. Чоловік у всіх фарбах розписав від якого шансу вона відмовилася. Говорив так, ніби Анна зробила найбільшу дурницю у житті і навіть не приховував свого осуду. Зрештою простягнув їй телефон. Дівчина з поганим передчуттям видавила з себе «Алло». У телефоні одразу почувся розлючений грізний бас:

- Ардовська, ти що собі дозволяєш? Свідомо відмовила Смарзалюку, коли ми всіма способами намагаємося до нього підібратися ближче. Це дуже важлива справа. Вона може стати моїм квитком до столиці. Якщо я отримаю підвищення, то про тебе не забуду. Ти хочеш десять років горбатитися на одній посаді? Викриєш Смарзалюка і твоя кар’єра піде вгору, якщо відмовишся – більше ніде не знайдеш пристойної роботи. А тепер будь розумною дівчинкою, йди й причаруй Стаса. Він стане нашим інформатором, сам про це не здогадуючись.