Глава 2

Після такої заяви Стаса, в кімнаті запанувала тиша. Сільва, випустила виделку з рук і вона впала на білий килим, бруднячи його залишками салату. Поліна нарешті підвела голову та залишила свій телефон без уваги. Анна сиділа непорушно, не усвідомлюючи до кінця, що щойно відбулося. Їй здавалося, що мова йде зовсім не про неї. Звичайно, вона цінувала свою роботу, але виходити заміж вона не має наміру, навіть за такого харизматичного та привабливого чоловіка як Стас. Вже краще звільнитися. Помітила як всі вражено дивилися на них, а Андрій стиснув руки в кулаки:

- Ти залетіла?

В його очах спалахували блискавки й чітко виднілася ненависть. Анна не розуміла такої реакції. Здавалося, чоловік зібрав у ці слова всю злість світу та виплеснув на неї. Стас одразу заперечив:

- Нікуди вона не летіла. У нас кохання, на відміну від декого.

Він явно натякав на брата та його дружину. Андрій грізно нахмурив брови.

- Та невже? А чому у неї таке здивоване обличчя, ніби чує вперше про це?

- Бо так і є. Ми це ще не обговорювали, – Стас взяв у долоню тендітні пальці Анни та звернувся до неї, - кицю, я завтра куплю обручку, а ти вдаси, що дуже здивована. Я хотів зробити пропозицію трохи пізніше, але цей бовдур змусив мене вибовкати усі свої наміри.

Дівчина навіть не знала як реагувати у цій ситуації. Стас явно щось недоговорював, хто ж так раптово одружується? Поки вона сиділа мовчки та обдумувала свою відповідь, Андрій підскочив на ноги й вказівним пальцем пригрозив:

- Батькових грошей тоді все одно не бачити. Дуже дивно, що ти з’являєшся з нареченою одразу після оголошення заповіту.

- А мені не треба. В нас кохання, змирися і не тріскай від заздрощів.

Стас теж піднявся зі стільця та гнівно дивився на брата. Його груди відтворювали кожний видих, а губи зімкнулися у тоненьку смужку. Сільва гучно стукнула кулаком по столі й цим привернула загальну увагу до себе.

- Припиніть обоє. Негайно. Ви до інфаркту доведете мене й Анну. Погляньте на бідну дівчинку, он як зблідла.

Усі подивилися на гостю, а вона зробила невинний вигляд. Зараз, важливо, щоб ця сімейка її прийняла, інакше завдання вона не виконає.  Андрій холодно, без жодного натяку на тепло у голосі, крізь зуби процідив:

- Не потрібно її жаліти. Таких мисливець за грошима я здалеку бачу. Вдає з себе невинну овечку, а сама давно приміряла на себе всі наші статки. Ніякого кохання й близько немає, – він нагородив її злим поглядом, від якого дівчині зробилося душно і вмить забракло повітря, - затям, дівчинко, наших грошей ти не отримаєш.

Це вже було занадто. Звичайно Андрій не помилявся щодо кохання, але гроші її не цікавили. Сама веліла б якомога далі опинитися від цих багатеньких зарозумілих мажорів. Вирішила, що ця робота не варта таких принижень. Звільниться. Підвелася зі стільця та вперше сміливо поглянула своєму обвинувачу в очі, де роївся цілий рій отруйних комах, що чекали зручного моменту, щоб вжалити.

- Мені не потрібні ваші гроші, в мене й свої є. Я не потерплю таких звинувачень і не маю наміру тобі щось доводити. Головне те, що Стас не сумнівається у моїх почуттях. Я не дозволю так з собою розмовляти. Гадаю, це була перша й остання наша зустріч. Ми зі Стасом більше вас не потурбуємо.

Гордою ходою попрямувала до виходу. Сподівалася, що її псевдонаречений піде слідом. Якби не це завдання, то вона навіть і не наблизилася до цієї зарозумілої сімейки. Все життя уникала зустрічей з такими пихатими особами. Не помилилася і почула позаду себе чужі кроки та стурбований голос Сільви:

- Куди ж ти, дитя? Зачекай, Андрій не те мав на увазі. Я насправді дуже рада, що Стас вирішив з тобою одружитися.

Вийшовши на вулицю, Анна зупинилася на верхній сходинці та поглянула на жінку. Вона здавалася щирою, ось хто може стати її ключем до інформації. Якомога лагідніше звернулася до своєї теоретичної свекрухи:

- Я рада нашому знайомству й особисто до вас відчуваю велику симпатію, але ваш син, схоже, терпіти мене не може і я не маю наміру дратувати його своєю присутністю і вислуховувати безпідставні звинувачення. Сподіваюся ми ще зустрінемося з вами за більш сприятливих умов, а зараз мені краще піти. Стасе, ти відвезеш мене додому, чи я викличу таксі?

- Звісно відвезу, кохана.

Він натиснув на ключі від автомобіля і машина радісно подала сигнал про розблокування дверей. Анна, не втрачаючи своєї гідності сіла на переднє сидіння. Бачила, як на очі Сільви навернулися ледь помітні сльози. Стас зайняв своє місце та натиснув на педаль газу. Автомобіль повільно виїхав з подвір’я і вирушив до міста. Певний час в салоні панувала повна тиша. Анна не могла прийти до тями після такого знайомства. Зрештою, щоб хоч трохи зрозуміти таке вороже ставлення Андрія до себе, вирішила довідатися правду.

- Чому ти сказав, що ми одружуємося?

Стас не відривав погляду від дороги. Спокійно і зосереджено вів авто. Навіть не глянувши на дівчину, впевнено відповів:

- Бо так і є. Ми одружимося.

- Хто одружується за тиждень після знайомства? Скажи мені правду і не треба розкидатися гучними заявами про справжнє і щире кохання.

Анна хотіла витягти усі скелети, що приховував від неї цей чоловік. Звичайно виходити заміж не збиралася, але зіграти роль наївної простачки могла, якщо, звісно, це допоможе справі. Стас зупинив авто на узбіччі дороги та натиснув на аварійку. Повернувся корпусом до дівчини й взяв у свої гарячі долоні її руки.