РОЗДІЛ 12

Любов Андріївна  бадьорим голосом в трубку повідомила, що заїде до школи, де ми й обговоримо усі деталі співпраці. Деталей виявилося чималенько як з боку Каріниної мами, так і з мого.

— Заняття проходитимуть виключно у нас вдома. Час і дні визначатимете ви, я лише напишу графік роботи Каріни з репетитором з мови, щоб не перетиналося. І ще у Каріни басейн з фітнесом. Фітнес можемо перенести, басейн – ні, там абонемент на рік проплачено, - по-діловому  мовила жінка, даючи зрозуміти, що це не обговорюється.

—    Боюсь питати, чи лишиться у Каріни час на  заняття з історії. Одне заняття на тиждень навряд чи поправить стан знань вашої доньки з мого предмету, - так, я був схожий на краба, що дав заднього, але ж з нічого нереально створити цукерку. Мене влаштовувало, що навчати Каріну мав  у неї вдома. Якось я займався репетиторством, і зустрічі проходили у мене вдома – проблемно, бо  на цей час треба було забезпечити в квартирі тишу. Іриска була ще маленькою, тому Тані доводилося  на годину  кудись з нею йти – чи то до сусідки, чи то на вулицю погуляти. В школі надто все на виду, тому починаються питання як від колег, так і від адміністрації. Начебто нічого не крадеш, працюєш, чесно заробляєш свої гроші, але відчуття, немов чиниш неправильно.

—    Чому ж одне заняття? Два чи три. Можна й у вихідні, - мама була налаштована рішуче.

—    А Каріна в курсі ваших планів? Ви ж розумієте, що яким би геніальним не був учитель, якщо учень не хотітиме нічого, проект буде провальним. Я зможу відкрити двері, але зайти в них має вона  сама, - я боявся  неприйняття учениці  навіть хоча б із вредності.  Про Карінину підступність в школі легенди ходили, та я й сам був не сліпим – дівиця досить талановита.

—    Її бажання – то моя турбота. Вчитиметься, як миленька. Тепер фінансова сторона. Ви б не погодилися на мою пропозицію, якби не потребували коштів. Можете не відповідати, в якійсь мірі я рада, що у вас ті потреби з’явилися, бо  нормального вчителя зараз знайти важко.  Так, я шукала, але то все  не те. Я  знаю вартість  приватних занять, і готова сплатити вам аванс – половину  оплати  всіх уроків з розрахунку, що їх буде три на тиждень. Якщо Карінка здасть ЗНО не менше, ніж на 160 балів, ви отримаєте стільки ж плюс бонусом. Усе це я пропишу  в угоді. Хоч якийсь у вас документ буде, як не як надійно. Мені доньку треба вивести в люди і я це зроблю з вами чи то без вас. Часи, коли можна було видати доньку заміж за багатого й не переживати за її майбутнє, минули. Тепер жінці потрібна освіта, диплом і  гарна робота, щоб була незалежною, - окреслила свою позицію Любов Андріївна й зиркнула на мене своїми неприродно бірюзовими очима. Відчуття, що на тебе дивиться  гібрид змії та людини. Стало не по собі, але я швидко згадав про обіцяні гроші й миттю попустило.

Увечері, як тільки отримав смскою повідомлення про графік  моєї нової учениці, так зразу ж затіяв розмову з дружиною щодо своєї нової роботи.

—    Танюш, треба визначитися з днями й годинами, - все упиралося в забирання Іриски з дитячого садочка. Таня не завжди звільнялася до шостої, а в садочку виховательки неохоче пересиджували з дітьми  зайвий час.

—    Єгор, пробач мене, це через мене, солоху таку, ти змушений  ночами малювати й по хатам бігати – вчити кого-попало. Я ж пам’ятаю, як ти розповідав про ту Левченко, що  через її намову вчителя звільнили, - картала себе Таня. Вона написала заяву в міліцію щодо втрати свого улюбленого ноутбука й наївно чекала, що його їй знайдуть. 

—    Усе нормально, Тань. Каріна сама буде зацікавлена в навчанні, тому це інше. Ми матимемо гроші й купимо тобі нового ноутбука. Попередній був старенький. На вихідні поїдемо шукати. Можемо придбати в кредит навіть, як захочеш, - в душі я  картав дружину за втрату ноутбука, не розумів, як можна було  так необережно  лишити в комірці для зберігання речей, яка  й зачинялася то умовно, й піти купувати продукти, але вголос їй зараз це казати було не можна. Бачив – сама себе гризе, а якщо ще я приєднаюся з претензіями -  то зовсім впаде в депресію.  А так відволічеться на купівлю нового ноута, потім доки налаштує його на роботу, доки перерахує зарплати чотирьомстам працівникам фірми, на якій працює, - не лишиться часу на  колупання своєї совісті. Що ж поробиш, що вона в мене така наївна.

Прикинувши графік Каріни, мій та Танін, прийшли до висновку, що в будні  я зможу займатися з Левченко по вівторкам та четвергам з  дев’ятнадцятої до двадцятої години, щоб встигнути забрати Іриску й  дочекатися  Таню з роботи, а потім  дістатися до  сусіднього зі школою будинку, в якому жили на шостому поверсі Левченки. Третє заняття на тижні  припадало на вихідні. Його потрібно було узгодити з Каріною під час  зустрічі.
 Каріну про те, що прийду на заняття в четвер, я попередив  в школі після другого уроку, коли у 11 класу була історія.

—    Блін, я маман прибирання в хаті проспорила, - скривилася красуня. – Не очікувала, що ви погодитеся. Цікаво, що вас переконало: гроші чи бажання мене дістати?

—    Переконувала мене ваша мама, яка бажає, щоб ви, Каріна Левченко, вивчили історію,  здали ЗНО і сформувалися  як незалежна і розумна особистість. Але якщо ви не будете вчитись,  навіть Ейнштейн вам не допоможе, - вітієвато відповів, простеживши, як важко Каріна розуміє мою гру. А те, що з нею треба грати, я збагнув з самого початку.

—    Вам би професором буди в якомусь універі, а не в нашій школі придурків та дибілів терпіти. То я вас завтра чекаю. Чайок заварювати чи каву? Прянички пекти чи тортика? Що приготувати? – продовжувала словесно знущатися.

—    Приготуйте Левченко підручник, зошит товстий на 96 аркушів, ручку і себе. До зустрічі, - демонстративно відповів, зібрав свої папери разом з журналом і вийшов з навчального кабінету. 

Чи хвилювався я, йдучи у четвер увечері  до квартири  номер 256, щоб провести своє перше заняття з Каріною? Так, і то дуже. Немов на свій перший урок. Мене навіть відвідувала зрадлива думка: «А чи не відмінити тобі все це, Єгоре, й послати до бісової тещі й Каріну Левченко, і її маму?» Почувався трохи служником у багачів-самодурів. Але мої сумніви  терзали душу рівно до того моменту, як двері  квартири номер 256 відкрила ВОНА. Це була світловолоса жінка у ліловому домашньому костюмі й біленьких шкарпетках. Її сірі глибокі очі питально поглянули на мене, а пухкі губки спитали: