РОЗДІЛ 11

На мольберті стояло білосніжне полотно. В руках я тримав сто доларів.  Це була купюра нового зразка, що з’явилася у 2013 році. Щоб захистити  валюту від фальшивомонетників, уряд США постійно змушений був міняти дизайн грошових знаків. У 2003 році оновили 20-доларову купюру, наступного року змінили дизайн 50 доларів, ще за рік оновили 10-доларовий грошовий знак. У 2008 році в обіг потрапили нові п’ятидоларові банкноти. 

У дев’яності роки  часто «гуляли» підробки. На жаль, я був свідком, коли мама вирішила обміняти карбованці на долари, бо широко застосовувалася практика зберігання грошей від інфляції саме в доларах. Десь на руках вона обміняла й поклала заповітну сотню до скриньки, яку тримала під полицею – сейф ще той, дешевий і за мірками мами - надійний.  Були випадки ще кращі – складали до банки, консервували й закопували на городах. Кинулися батьки до тих ста доларів, коли тату в лікарні зарплату три місяці затримали, а маму скоротили. Міняли  долари в банку, де й дізналися, що фальшива купюра.  Тоді я посидів у ізоляторі разом з  валютчиками добу, то вони мені розповіли, як відрізнити справжні долари від підробних. На справжній купюрі у сто доларів  є водяний знак – зображення потрета Бенджаміна Франкліна, який видно, коли тримати гроші проти світла. Якщо нахилити банкноту, то колір числа сто у правому нижньому кутку змінить колір із зеленого на чорний. На лицьовій стороні банкноти є мікротекст на смузі індикаторів - «USA 100» І цей текст також змінює колір при зміні кута огляду. У кого чутливі пальці, ті здатні відчути  тактильні елементи – виїмки на малюнку або буквах – які створені спеціальними методами друку. На справжніх банкнотах присутні різні елементи, які  при потраплянні ультрафіолетового світла будуть світитися. Для особливо спостережливих – фон портрета й білий будинок промальовані тонесенькими лініями – це своєрідна антисканерна сітка, яка захищає гроші від копіювання.

Праворуч від портрета Франкліна вказано друк казначейства з гострими та рівними зубцями. На зеленому полі в кутку друку розташовувалися маленькі золотисті зірки.

Дизайн змінився, але розмір купюри лишився  таким самим – 156 міліметрів на 67 міліметрів.  Звідки я знав  це? Виміряв, щоб розуміти в якому масштабі мені потрібно буде малювати купюру, адже  в замовленні чітко було прописано, що картини мають бути масштабованими. Розмір картини – один метр 56 сантиметрів у довжину і 67 сантиметрів у ширину. Зручно масштабувати, але  навіщо така точність, якщо це для декору? Питання призначення цих картин зізнаюсь, мене пристойно гризло, але я відганяв погані думки, що обсідали голову, як мухи відомо що.

Мені не дали стодоларову купюру старого зразка, мені дали нові гроші, змінені. Ми звикли говорити на долари – «зелені», бо вони були зеленими. Тепер сто доларів були світло-блакитні. Портрет і віньєтку Бенджаміна  Франкліна було збільшено, і  він вже був не овальної форми. Додано символіку свободи - слова із Декларації незалежності, перо, чорнильницю. На обороті купюри зображено північний фасад Зали Незалежності. І все заради ускладнення можливості підробити грошові знаки,  щоб спростити визначення їхньої справжності. У світі кількість фальшивих доларів становить один до ста. Десь  у обігові гуляють майже 900 мільярдів несправжніх доларів, а найрозповсюдженіша підроблена банкнота – саме стадоларова. 

Дизайн 100 доларів змінювався лише двічі - у 1928 і 1996 роках. 14 років тому на 100 доларах з'явився новий портрет Бенджаміна Франкліна, а сама купюра "заграла" новими фарбами.

 Весь вечір я малював зображення Бенджаміна Франкліна.  Чому саме цього діяча зобразили американці на найбільшій із широковживаних купюр? На доларах в основному зображали  президентів.  Навіть на одному доларі – перший президент Джордж Вашингтон. А Франклін президентом не був.  Але він стояв біля витоків американської нації, тому саме його підпис стоїть  під трьома основними  документами  американської державності: Декларацією незалежності США, Конституцією та Версальським мирним договором 1783 року.

Нам, сучасним людям, які є заручниками технологічного прогресу, все простіше користуватися банківськими картками, криптовалютами та іншими електронними способами розрахунку. Ще зовсім недавно буквально на моїх очах мінялися гроші від карбованців через купони до гривні. А вже сьогодні  Рома Кащенко, прогульщик і нероба на більшості уроків, заявив мені:

—    Єгор Максимович, ви біткоїнів прикупили вже?

—    Не встиг, Рома, -  тоді я ще навіть не знав, що воно таке - біткоїн. Рома з розумінням прокоментував:

—    Ну то й зрозуміло, на зарплату вчителя фіг з два чо купиш путнє. Але я раджу. Ціна лише зростатиме. Нова валюта. Скоро бумажки відійдуть, у музеї лише й лежатимуть під склом.

Але ж поки що не відійшли, мають попит і паперові гроші. А от з точки зору історії, всього три століття назад, у  1729 році  молодий Бенджамін Франклін надрукував працю «Скромне дослідження про природу та необхідність паперових грошей». П’ятнадцята дитина в родині, він закінчив лише два класи, бо ні за що було вчитися, самотужки опанував філософію, математику, фізику, літературу. Я втомився сучасним дітям вбивати у їхні обмежені голови, що основа  ґрунтовних  знань – то є самоосвіта. 

—    Галєрна, Мілочка, як можна було не запам’ятати трьох дат?  Найпростіша тема з усього курсу історії, - аж плакати хочеться, коли розказав матеріал, розжував, презентацією завантажив картинками  дитячий  мозок по вінця, а вони  пишуть таку ахінею у контрольній, що диву даєшся, а потім ще й мусиш вислуховувати:

—    Якби ви нормально розказали, то я б і запам’ятала. У підручнику не виділено жирним шрифтом, - усі винні, вона цяця.

—    Та ти що! І як я мав розказувати? З аніматорами, циганами, ведмедями, під хоровод і пісні сороміцькі?  Міла, тут школа, а не цирк. Закладом  ти помилилася, дорогенька, - підбираю культурні слова, але на язиці сидять, готові зірватися, лайливі. Я  сварю себе за  емоційність і починаю доканувати все ті ж самі молоді непрокачані знаннями мізки убойними фактами: