15

* * *

У бюджетному медичному закладі дуже просто домовитись.

Я просто виклала на стіл кілька купюр, в обмін отримавши документ про те, що проведено процедуру аборту.

Для вірності попросила, щоб все виглядало по-справжньому. Якийсь час навіть провела у палаті.

Не виключаю того, що Віолетта чи найняті нею люди за мною стежать. Нехай бачать, що я налякана і чітко слідую її останній «пораді».

Після того вирушаю на свою стару квартиру. Тепер, після іншої, розкішної, мої двадцять квадратів в аварійному будинку, які виділила держава мені, як сироті, виглядають зовсім крихітними. Адже колись мені тут всього вистачало!

Залишаю ключі сусідці, домовившись, що вона здасть квартиру.

Брешу, що їду в село до якихось зовсім далеких родичів. Яких у мене, на жаль, немає. Навіть зовсім далеких. Нікого.

Віддаю ключі і від сусідньої квартири, де жила моя подруга, Таня. Мені не вистачатиме її і наших щасливих часів тут, разом! Безтурботних часів, сповнених таких райдужних надій!

- Ало? Іриночко Олегівно!

Набираю завідувачку дитячого будинку, в якому я виросла.

- Олечко! Яка я рада тебе чути! У тебе все добре? Як ти там? В столиці?

– Все добре, Ірочко Олегівно!

Намагаюся говорити бадьоро, але вже ковтаю сльози.

– Ваша пропозиція ще в силі? Ви говорили, вам потрібна допомога з дитячим будинком.

- В силі, Олечко! Навіть не уявляєш. Як у силі! В нас зовсім біда. Усі вихователі роз'їхалися. Платять копійки, - зітхає. – Залишилася я, кілька викладачів ще й три няньки. Зовсім рук не вистачає. Навіть завгоспу немає. Водій тільки й лишився. Марішка, щоправда, Розанова, нещодавно приїхала! Але все одно цього так мало!

– Ірочко Олегівно! Я тоді також. До вас!

– Давай, люба! Чекаю на тебе, як тільки зможеш! Ось зараз зараз кімнату тобі приготую! Найкращу! З видом на озеро, як ти любиш!

- Спасибі…

Шепочу, відчуваючи, що сльози стримати більше не мають сил.

Хоч десь я потрібна. Є у світі хоч одна людина, яка навіть пам'ятає, що я люблю…

- Що кажеш? Не чую! Ти пропадаєш, Олю!

- Чекайте, говорю! Скоро приїду до вас!  До зустрічі!

Але так одразу до Іри Олегівни я не вирушаю.

Переконуюсь у правильності мого рішення, коли виходжу з дому.

Біля нього стоїть величезний чорний джип. Раніше цієї машини тут не бувало. Другий, такий самий, плавно рухається за мною, зовсім не ховаючись.

Здається, подібну машину я бачила біля клініки.

Тому я беру квиток на потяг зовсім до іншого міста. Навіть у інший напрямок.

Грошей Віолетти я, звісно, ​​не взяла. Але моя зарплата навіть за цей час випробувального терміну дозволяє мені поки що вжити всіх необхідних заходів.

Що буде далі, намагаюсь не думати. На що ми з малюком житимемо? І як? Зарплати в дитячому будинку справді мізерні. Мінімалка, і більше півставки не дають. Та й не педагог я, щоби туди офіційно влаштовуватися. Але, може, бухгалтером? Чи хоч тим самим завгоспом? На перший час. Звісно.

Виходжу на чужій станції.

Вже глибока ніч.

Сідаю на лавку.

Більше не помічаю за собою стеження.

Ти молодець, хоч і дурочка. Прийняла правильне рішення».

Тут же пілікає повідомлення на телефоні.

Навіть думати не треба від кого. Значить, Віолетта справді все проконтролювала. Не дарма я страхувалася.

Очі самі собою розширюються, коли бачу ще одне. Із банку. На мій рахунок впала просто шалена сума!

Ну, не мільйон, звісно. Але солідна. Реально.

Відправник анонімний.

Цікаво.

Це Рогожин вирішив розрахуватися за послуги? Чи Віолетта вирішила розплатитись від щедрості душевної?

Неважливо.

Я вирушаю до банкомату.

Знімаю усі гроші, що є на картці.

Вони знадобляться. Мені й дитині. Дуже знадобляться, і вже не має значення, від кого вони прийшли!

Витягую сімкарту. Ламаю навпіл, викидаючи в кошик для сміття.

Туди ж відправляю телефон. По ньому мене можна відстежити. А мені зовсім не хочеться, щоб Філ або Віолетта побачили мене з животом і взнали правду!

Купую новий, простенький, разом із новою сімкою. І квиток. Тепер уже в те містечко, яке мені потрібне. І… У нове життя.

Дорогі друзі!!! Дякую вам за те, що були зі мною та героями у цій історії! Дякую вам за вашу неймовірну підтримку! Навіть не уявляєте, наскільки сильно ви наджихаєте мене! Ви просто нереальні!!!

А якщо вам історія сподобалась, не забутьте, пліііііз, поставити їй лайк ( зірочку) Це неймовірно важливо для автора! Також я з величезнем нетерпінням чекаю ваших думак та вражень!!!!

Але це ще не кінець. Наші герої знову зустрінуться!!! І це станеться в новій історії, "ТАЄМНЕ ЧУДО ДЛЯ МАГНАТА. ПОВЕРНУТИ КОХАННЯ" Історія вже викладена на моїй сторінці повністю і твльки чекає на вас!!!

Також дуууже прошу вас її підтримани лайком! А ви як думаєте? Є у Філа шанс повернути це кохання і дитину?

Анотація до книги "Таємне чудо для магната. Повернути кохання"

- Здрастуй, Олю.
Його крижаний погляд ударяє ще сильніше, ніж холодний голос.
Філіп Рогожин. Той, у якого я так запекло була закохана! Життя собі без нього не уявляла, а він просто викинув мене, одружившись з іншою.
Той, через якого мені довелося втекти зі столиці. Пожертвувати майбутнім. Навіть змінити прізвище!
Бо… Він забере мою дочку, якщо дізнається про те, що я від нього народила! Забере, а мене знову викине. З її та свого життя!
Я знаю його надто добре. Того, що я приховала дочку, він мені не пробачить.

Також про інші історії та героїв.