12.

* * *

- Маленька, ти щось погано виглядаєш останнім часом. Здається, відтоді, як ми повернулися. Думаю, тобі треба відпочити.

І правда. Спочатку я думала, що ця акліматизація так довго не минає.

Але з кожним днем ​​після повернення я почуваюся дедалі більше втомленою.

І блідість ця дивна.

І круги темні під очима.

А ще... Ще мене раптом ні з того, ні з цього кидає в жар. Прямо потом обливаюсь.

Навіть у клініку мене Філ відвіз. Але виявилося, що всі аналізи в нормі.

- Зовсім тебе завантажив. Перевтома очевидна. Пробач…

Ніжно проводить долонею по моїй щоці.

– Я на переговори зараз. Буду години за дві. А ввечері вилітаю у відрядження. Дні на три. Відпускаю тебе вже. Йди додому. Відпочинь. Виспись. Або сходи кудись. У спа-центрі, на масаж. Загалом до мого повернення в тебе законні вихідні!

- А як же справи? Філо, у нас купа роботи! І тебе тим більше не буде.

- Оля.

Він дивиться на мене суворо. Як справжнісінький суворий бос.

– Забороняю тобі перевтомлюватись! Ну, маленька. Що може бути важливіше за здоров'я? Тим більше, якщо йдеться про тебе. Ти знаєш. Для мене ти завжди на першому місці. Так що марш! Відпочивати! Коли повернусь, щоб зустріла мене свіжою, як огірок! Це наказ! І він не обговорюється! Взагалі. Що це за манера, з начальством сперечатися, ммммм?

- Я буду сумувати.

- Я теж, мала. Навіть собі не уявляєш, як сильно!

Філ цілує мене.

Довго. Ніжно. Тягуче.

- Усе.

Відчуваю, з яким жалем змушує себе від мене відірватися.

– Поїхав. Кохаю.

А я ще трохи затримуюсь.

Складаю речі за своїм робочим столом. От ніби й зовсім тут недовго, а скільки всього нагромадилося!

Лише година минула, а я вже сумую за Філом.

Але...

Нічого.

Є в мене одна підозра... І якщо вона підтвердиться, то нашему щастю скоро не буде межі! Тільки от Філу нічого не хочу говорити раніше!

Сьогодні мене знудило.

Рано, звичайно, поки що радіти, але…

Серцем відчуваю, що дуже скоро на нас із Філом чекає дуже щаслива новина!

– Юрію, Філіп Станіславович наказав же Міленіну не впускати.

Морщусь, проходячи з коробкою зі своїми особистими речами повз конференцзал. Двері скляні. За столом помічаю Віолетту з якимсь чоловіком. Представницьким. У віці. І це не Рув'є.

Ще одного мільярдера собі знайшла?

Чи прийшла покрасуватися перед Філіпом?

Коли ж вона вже заспокоїться, га?

До речі, може, варто було сказати Філу про те, що я їх бачила в клубі?

Але з французом він справ не веде. А проблеми у компанії закінчилися. Може, не так це й важливо. А ось що я в клубі була, Філа дуже навіть розлютить! І мені найменше цього хочеться, особливо зараз!

– Наказ змінився, Олю, – Юрій окидає мене похмурим поглядом. – До того ж, Юхима Міленіна не впускати не можна. Для нього всі двері відчинені. Завжди.

– Юхим Міленін?

Щось невиразно пригадую.

Здається, він колись працював в офісі Президента. І не фірми якоїсь. Країни

- Він самий, - Юрій киває, підтверджуючи, що я не помилилася зі спогадами.

– Самі розумієте. Такого не впустиш, завтра не те, що нашій компанії. Будинку не залишиться.

- А Віолетта?

– Його єдина та улюблена дочка, – Юрій зітхає.

Тепер стає ясно, звідки в ній стільки пихи! Ще б! Звикла, що всі потурають кожному її капризу!

Усередині неприємно шкребе холодком.

Здається, тепер я знаю, звідки Філ мав проблеми!

Донечка невгамовна явно постаралася, коли не змогла отримати те, чого хотіла!

І Філ теж напевно знав. Тільки мені не зізнався.

Здається, у нас попереду не все так райдужно.

Хоча…

Він же вибрав мене? Не відмовився? Не повернувся до вередливої ​​Міленіної! Та й арешт із рахунків зняли. Мабуть, татко зрозумів, що нічого цим не доб'ється!

Все буде гаразд, – переконую себе.

Мені про інше треба думати.

На прийом до лікаря записатися.

Ось одразу ж. Щойно прийду додому!

_________________________

Дорогі друзі! А ви вже заглядали в мою нову історію " ЙОГО ТАЄМНА ДОЧКА"?, мммммм?

Це історія про брата Філа!!! І там якраз у нас іде марафончик!!! Багато продочок за день!!! Там вирують справжні пристрасті!!! Запрошую усіх вас!!!

Анотація до книги "Його таємна дочка"

- Коли ти збиралась сказати мені про дочку, Лада?
Я стискаю пальці до болю. Його очі просто пропалюють мене! Наскрізь!
Я не збиралась розповідати.
В нього своє життя. Розкішне життя і розкішна наречена!
А наша дочка повинна була залишитись для нього таємницею!
- Значить, ніколи. Що ж. Я так і думав.
Він с силою стикає руку в кулак.
- Теперь наша дочка залишиться зі мною, Лада!
О, ні.....