* * *
- Як справи? Знайшов щось?
Зважаючи на все, Філ так і ночував у кабінеті. За паперами.
– Нічого. Але, чорт! Щохвилини ми втрачаємо мільйони!
Втомлено потирає обличчя рукою.
- Я прямо відчуваю, як з ударом секундної стрілки з гуркотом падають у прірву мої гроші. Нічого. Я розберуся. Знайду того, хто це зробив. Розмажу так, що кісток не збере.
І зараз, дивлячись на нього, я розумію, що він справді це зробить. Це не фігура мови. Ледве не хитаюся, дивлячись у його крижані очі. Ось такий Філ переді мною вперше.
- Не хвилюйся, Оль.
Він натягнуто посміхається.
- У дитбудинку крутіше завдання були. Там виживати доводилося майже на межі. А тут. Дурниці. Гроші лише. Вирішу.
- Кава?
- Так маленька. Будь ласка.
– І я скасую наші квитки на острови?
– А ось це вже ні. Сьогодні вилітаємо. Сподіваюся, ти встигла купити найспокусливіший купальник?
– Ми ж працювати їдемо, а не відпочивати.
- Звісно. Звісно. Працювати, – киває, уже відвертаючись до монітора.
______________________
* * *
Дорогі друзі! Хвильку терпіння! Зараз буде ще!!!
Хто ще не в курсі, в моєму романі " МОЯ НА СПІР" сьогодні був марафон продочок!!! Запрошую всіх прочитати їх!!!
А тут ще додам, то ж не розходимось!!!