8

* * *

- Філ? Як тепер усе буде? Далі?

Ми так і не вилетіли цієї ночі.

Філіп переніс усі важливі зустрічі та наради.

У нас є цілий день, щоб провести його в найпрекраснішому місці на землі!

Але ми не поспішаємо залишати номер.

Філ замовляє споконвічно місцеві делікатеси.

Устриці, равлики та вино. Сир із пліснявою, гарячі французькі булочки. Ароматна олія у кошиках. Ми навіть жаб скуштували!

І все так і залишаючись у ліжку.

Ніяк один від одного не відірватись!

– Далі? В якому сенсі? Ммммм? Розповісти тобі про те, що я з тобою зараз робитиму?

Філ зубами тягне на себе простирадло, під яким я сховалась.

– Ні. Ну, згодом. Коли повернемося назад.

Зітхаю. На жаль, наша казка триватиме вже зовсім недовго! Увечері обов'язково маємо полетіти!

– А як ти хочеш, маленька?

Філ укладається поряд.

Намазує ароматну хрумку булочку маслом і подає мені.

- А ти?

- Ти ж моя жінка. Думаю, після повернення тобі треба переїхати до мене. Добре, що ми не перевезли твої речі на квартиру.

- Так швидко? Ні, Філ. Я до такого не готова!

Заповзаю з головою під шовкову ковдру.

Я ні з ким ще ніколи не мешкала! Ну, дитячий будинок, в якому у нас ліжка в кілька ярусів стояли, звичайно ж, не береться до уваги!

Як?

Ну, як я буду при ньому ходити по його дому? Прокидатися, розпатлана? Чистити зуби? Не говорячи вже про інші потреби? Закритися при цьому розкішному чоловікові у туалеті? Ну нііііі! До такого я точно не готова!

– А чого чекати?

Філ здригає брову.

- Ми разом. Ти моя жінка. Чорт! Та я всьому світу тебе показати хочу! І… І сховати від усього світу. Теж. У чотирьох стінах! Навіть не підозрював, Оль, що я такий власник! Але як подумаю, що на тебе хтось стане ось так дивитися… Вже кулак свербить. Ех, чую. Полетять щелепи!

- Філ ...

Сміюся, виринаючи зі свого укриття.

– А ти раніше? З кимось уже жив?

Нехай. Нехай я вірю у його почуття. Ні. Навіть не так. Не вірю, а просто відчуваю, що все щиро. І по-справжньому!

Але...

Філ у мене перший. Перший у всьому!

Не було ніколи ні з ким нічого. Ні поцілунків, ні побачень.

І без того голова обертом!

І дика ревність від того, що для нього це все… Вже звичне, чи що?

Якщо і жити з кимось для нього так само просто, то...

Для мене кожен наш крок дуже багато важить!

- Ніколи, Оль, - Філіп стає серйозним.

- Ні з ким. Правда. Ну, крім хатньої робітниці і кухаря, звичайно. Але з тобою...

Його очі спалахують. Чимось дивним. Не жадібною пристрастю, а ... Чимось зовсім іншим. Важливим. Великим. Істотним.

І я голосно ковтаю, розуміючи, що все серйозніше, ніж я думала. Для нього!

- Ти перша, з ким я хочу прокидатися, Олю. Правда. Ось зараз зрозумів. Не уявляю, як це тепер. Прокинутися. А ти не поряд. І знаєш. Навіть уявляти не хочу! Давай закінчимо вже наш випробувальний термін! Переїдь до мене.

- Ні, Філ, - хитаю головою. – Правда. Надто це все для мене рано.

- І чого ти тоді хочеш, мммм?

– Давай… Коли ми повернемося… Ну, хай усе буде, як і раніше. На роботі я буду твоєю помічницею. Так, щоб ніхто не здогадався про наші стосунки. А після роботи… Будемо зустрічатись.

- Тобі подобаються рольові ігри, ммммм?

Філ прикушує мочку вуха, знову потягнувши ковдру, за якою я ховаюся, на себе.

- Я серйозно, Філ. Ну правда. Давай почекаємо ще трохи. Будь ласка.

- Хм. Я хочу ввести тебе у світ, Оль. Показати всім. Кожному. Що ти моя. Моя жінка! А то що вийде? Що я просто сплю зі своєю секретаркою. Та ще й таємно. Ну марення ж, Оль. Навіщо?

- Зрозумій. Просто мені потрібен цей час. Потрібно, Філ. Правда. Нехай, коли ми повернемося, все залишиться, як було до від'їзду.

І насправді справа навіть не в тому, що для мене все надто швидко, хоч так воно і є!

Просто…

Просто мені ще страшно.

А раптом там, у звичній обстановці, Філ зрозуміє, що я для нього… Не та жінка, котра має бути поруч, одним словом.

Раптом на нас просто нахлинуло? Як тоді, у тому будиночку?

Я мушу знати напевно, що це не так!

___

Як думаєте,дівчата? Права зараз Оля? Чи робить страшну помилку?