7

* * *

– Це також важлива запланована справа?

Усмыхаюсь, коли під вечір, після розкішної вечері в ресторані на даху, ми з Філом опиняємося на показі мод.

Здається, хтось все ж таки вирішив мене підкупити! Адже недарма Філ говорив ще тоді про шикарну сукню з подіуму!

Весь день справді пройшов у ділових зустрічах. Добре, що я вільно знаю мову. Інакше довелося б нелегко!

До речі, я знову, здається, здивувала Філа. Він з подивом на мене глянув, коли я відповіла його партнерам найчистішою французькою. З подивом, і… З захопленням, яке на мить майнуло у його погляді. Правда, він знову став звично-холодним. Як завжди у бізнесмена-Рогожина.

А після… Після цієї розкішної вечері. З великим букетом нереальних синіх троянд. Ще більшим, ніж той, переламаний, з яким Філ з'явився до мене в квартиру відігрівати мене.

- Під колір твоїх нереальних очей, Олю, - оксамитово промовив, вручаючи мені букет. Знову змушуючи дівоче серце розтанути. Здається, мені довелося його ловити. А то так би й вилетіло з цього високого даху. Особливо на тлі такого гарного заходу сонця!

І ось тепер цей показ мод.

Здається, Філ таки продовжує мене спокушати! Але я не піддамся. Ні. Буду твердою, як скеля!

- Дуже важлива, Олю, - киває, поки ми сідає в першому ряду біля подіуму.

Стискає мою руку, посміхаючись, як новорічна гірлянда.

- І ти зовсім не намагаєшся мене підкупити. Ну… Або зачарувати?

Хитро посміююсь, дивлячись на його гарний профіль.

Забуваю забрати руку.

Думаю про те, що тепер я для нього не якась безособова крихітка. Або «мала», як він називав мене раніше. Як одна з багатьох, чиїх імен Філ навіть не спромігся запам'ятати! Тепер він називає мене майже весь час на ім'я! І це теж розливається теплом у грудях.

- Насправді…

Хочу сказати йому, що все це... Розкішні подарунки, красиві жести і все, чим він міг би намагатися мене здивувати, зовсім не головне! Головне ж прості людські стосунки. Те, наскільки добре чи ні, нам може бути разом. Наскільки можемо довіритись один одному… Ось що на першому місці.

Але Філ мене перебиває.

– Насправді я думаю про те, щоб придбати модельне агентство. Потрібно ж придивитись, як тут усе працює. Ну, і бути в курсі віянь. До того ж сьогодні у нас ще одна зустріч. Із дуже важливим потенційним партнером.

– Сьогодні?

Кидаю погляд на годинник.

- Це і справді дуже важлива зустріч, Оль. Я рік добивався, щоб цей француз зійшов до неї. Попередній контракт уже підписано. Але мосьє віддає перевагу фінальній розмові в неформальній обстановці. Пунктик у нього такий. Якими б вигідними не були умови контракту, він вважає, що головна людина. Ну, а себе, мабуть, великим знавцем у цій частині. Думає, що зрозуміє, з ким має справу саме в такій розслабленій обстановці. Отже, доведеться нам сьогодні не розслаблятися і не виспатися.

- Зрозуміло, - киваю, знову збираючись. Перетворюючись з дівчини на помічницю.

- Але ти на цій зустрічі блищатимеш, - шепоче, опалюючи мою шкіру жарким подихом. Ледве торкаючись губами мочки вуха. Зовсім трохи. Так, що і пред'явити нічого. За приставання не зійде.

– Ми купимо тобі найшикарнішу сукню.

- І все заради того, щоб справити враження на твого партнера? Нічого особистого?

Насміхаючись, посміхаюся.

- Звичайно, Оль.

Його рука обіймає мене за плечі. Очі лукаво світяться, опинившись так близько поряд з моїми.

- Зовсім нічого особистого. Як ти могла б подумати! Ми ж із тобою винятково ділові люди! Ох. Тільки не таке! Чи тобі подобається? Здається, я повний профан у високій моді!

Ми тихенько сміємося, розглядаючи сукню буро-брудного кольору, більше схожу на те, як модель просто обернули ганчіркою. Зате все сяє стразами, а рукави, порізані на стрічки, волочаться по самісінькій підлозі. Та й сама тканина виглядає, ніби нею щойно цю підлогу і протирали!

– Я, здається, теж, – тихенько сміюся, нахиливши голову.

Щоправда, посмішка відразу злітає з губ.

Коли, знову піднявши обличчя, натикаюся на пронизливий погляд чорних очей.

Це вона. Точно. Помилки не може бути!

Віолетта Міленіна. Та сама, що закотила Філу скандал!

Сидить прямо навпроти. Теж у першому ряду.

І дивиться на мене… З такою ненавистю, що здається, ніби фізично розбирає по кісточках! А потім і їх ламає!

Але в іншому виглядає розкішно. На таку важко не задивитись, треба визнати. Вже точно покрасивіше всіх цих моделей.

- Філ ...

Обережно торкаюсь пальцями до його руки.

- Хочеш втекти звідси?

Він охоче нахиляється до мене. Знову обпалює мої губи диханням.

- Я не проти! Бажання дами закон!

– Там… Твоя… Колишня, загалом, – випалюю, запинаючись.

Філ хмуриться. Окидає свою колишню пасію невдоволеним поглядом. Під таким мені захотілося б провалитися під землю!

Але вона дивиться із викликом! А потім, уважно дивлячись Філу в очі, повільно веде язиком по пухких губах.

Як вона тут виявилася? Вона що? Стежить за Філом? Переслідує його? Чи це випадковість? А може, їхні стосунки зовсім не закінчилися?

– Не зважай, Олю, – його пальці стискають мої.

Але на обличчі грають жовна і я розумію, що вся ця ситуація йому неприємна.

Тільки ось яка саме? Те, що вона застала нас удвох, завадивши його планам на мою спокусу? Або я і справді перетворююся на параноїка. І накручую себе? Не дай Бог почати поводитися, як ненормальна ревнива істеричка! Так недовго і до таких сцен скотитися, на зразок тієї, яку йому влаштувала ця Віолетта в клубі!

- Давай підемо звідси.

Весь настрій миттю випаровується.

Віолетта так і продовжує обробляти мене поглядом.

- Оля. Мене з нею нічого не пов'язує. Правда. Це зустріч чиста випадковість

___________

Як думаєте? Ця колишня так просто відступиться?