3.1

Зовсім не помічаю, як моя кофта відлітає кудись на підлогу. Навіть допомагаю йому розстебнути свої джинси і швидше їх позбутися.

Шкіра до шкіри. Ні! Сильніше. Ми вдаряємось тілами. Зубами. Стегнами.

Дико. Ненаситно. Я звиваюсь під кожним його дотиком, як дика кішка.

– Яка ти гаряча мала… Моя. Моя маленька. Дурію від тебе. Хочу тебе так… Чорт. Одуріти, як хочу…

Філ знову підхоплює мене на руки. Падає на моє кволе ліжко, захоплюючи мене за собою.

Творить справжнє безумство.

Але у найважливіший момент зупиняється, хоч я вже й сама не можу зупинитися. Входить до мене обережно. Плавно. На мить завмирає, опинившись усередині до упору.

Напружено дивиться мені у вічі. А я тільки скрикую. Підводжуся, обвиваючи його шию. Тягну на себе, сама, перша штовхаючись стегнами. Щоб… Щоб відчути, впустити його ще сильніше… На максимум! Ох….

* * *

– Це вже не квартира, а поле битви.

Голос Філа змушує мене виринути з несвідомого стану, до якого він мене довів.

Скільки разів поспіль я вимикалася? П'ять? Або більше? Нічого не пам'ятаю!

Ліниво прочиняю повіки. Трохи піднімаю голову, насилу відриваючи її від його міцних грудей.

І правда. Ураган? Ні. Тут, здається, всі урагани світу промайнули! Ваза, що стояла на тумбочці, розбилася. Тумба сама перекинута. Остаточно поламані квіти валяються по всій кімнаті.

Це її ліжко збило. Приблизно після третьго мого відключення ми впали на підлогу. Виявилося, що ніжка відлетіла. Але Філ щось там поправив.

Дверцята шафи чомусь бовтаються, злегка поскрипуючи. З полиць упала частина моїх речей. Килим чомусь зім'ятий і валяється біля балконних дверей.

Н-так. Як після війни. Не інакше. І як ми тільки примудрилися?

- Оль ...

Філ знову тягне мене до себе. Назад. На гарячі груди. Заривається пальцями у волосся.

– Якщо тут така справа… Пропоную далі грітися в іншому місці. Як щодо якогось спекотного курорту? Вибирай будь-який! Де б ти хотіла побувати?

- Ні, Філ.

Качаю головою.

Тут же в голові спливають його слова.

«Тиждень спекотного сексу на курорті нічого не означає».

Не хочу. Не хочу бути, як та брюнетка з пишними грудьми. Миттєвою пригодою, з якою просто спекотно проведуть час!

Гострі ревнощі пронизують крижаною голкою щось усередині. Він із нею ось так само? Розносив квартиру? Ну, чи номер десь на островах?

- Тоді тобі доведеться переїхати до мене, - захоплює мене в полон своїх величезних рук. - Тут все одно жити неможливо. Як мінімум, потрібна бригада будівельників. І меблярів. А хочеш? Я тобі нову квартиру куплю, мммм? Велику. Просто величезну. Ближче до мого будинку.

Його пальці знущаються. Виводять на моїх і так палаючих сідницях якісь візерунки.

– Хочу, щоб ти завжди була близько. Ну, якщо раптом вирішиш переїхати із моєї спальні. Тобі що? Там не сподобалося?

- Філ!

Ну, як у нього все просто! А мені… Мені хочеться почути. Важливе. Що я не просто одна з... Зі скількох тисяч у нього? А що це більше? Що почуття. Що він мене полюбив! Як я його!

- Гаразд.

Ще сильніше згортає мене в оберемок. Потирається губами об мій ніс. Так затишно… Хочеться розсміятися та забути про все на світі! І я блаженно усміхаюся, розтягуючись на його грудях.

- Чого хочеш, ммм, маленька? Хочеш поїдемо на показ мод? Купимо тобі саму шикарну сукню та прикраси? Ліміт за сумою необмежений! Поїдемо до ресторану, найпопулярнішого? Чи в Париж, ммм? Чи була колись у Парижі? Можемо полетіти туди і поснідати. Десь у затишному ресторанчику. На даху. Подивимося на світанок.

«Хочу, щоб ти впав на коліна і розкрив переді мною коробочку з кільцем, - стукає в голові голоском наївної дівчинки, що мріє. Нехай воно навіть буде найпростішим. І... Сказав, що любиш і любитимеш мене вічно!»

Але це все, звичайно ж, лише мрії.

- З чого це ти раптом вирішив завалити подарунками?

- Ну, як же? Ти мені життя врятувала! Без тебе я б точно замерз! На смерть!

- Не вигадуй, Філ.

Знову всередині зароджується гіркота. Не хочу! Не хочу, щоб він із вдячності щось для мене робив! Від щирого серця хочу… Та й не винен він мені нічого насправді!

- Без мене ти б і не подумав це літаюче таксі викликати.

– А з тобою готовий хоч на край світу. Голий. І в крижаний мороз! Оляяяяяя!

- Тобі, мабуть, настав час, - зітхаю, відчуваючи, як злипаються очі.

Мені хочеться бути однією. Хоч трішки виспатися. І привести саму себе і свої думки нарешті до ладу!

- Хочеш так швидко позбутися мене? Не вийде!

Потирається об моє підборіддя трохи відрослою щетиною.

- Говори. Чого тобі хочеться! Ну? Має ж бути в тебе якась мрія? Справжня, Оль. Ось справжнісінька? Можеш не соромитись! Вважай, що я сьогодні золота рибка. І виконую бажання!

– Хм… Бажання, кажеш?

Веду нігтем на його грудях. Відчуваю, як усі його м'язи напружуються. І мені приємно, що він так на мене реагує! Цей надзвичайно розкішний чоловік! Просто ідеальний!

- Будь-які, - киває Філ.

– Відведи мене до свого клубу, – муркочу.

Насправді, дуже хочеться зрозуміти. Чим він там так займається? І як із цим пов'язані ті речі, які я бачила у його квартирі? Ось та вся білизна…

– Ні.

Обличчя відразу ж стає холодним. Я навіть сказала б, суворим.

- Ти ж сказав, будь-яке моє бажання?

- Будь-яке інше, Олю. Такі місця не по тобі.

Прикушую губу. Та чим він таким там займається?

– Тоді…

Ну, безглуздо ж ось так питати про те, що він до мене відчуває? Чи ні? Оххххх… Здається, я зараз роблю саму безглузду помилку у своєму житті! Але просто не можу вчинити по-іншому!

- Тоді я хочу, щоб ти зараз пішов, Філ.

Його розслаблене обличчя відразу стає напруженим. Щелепа стискається. На обличчі починають грати жовна.

- Це через клуб, чи що?