Таємне

Осінній ранок

Холод ледь помітно коле шкіру на кінчиках пальців.

Губи пересохли від легкого вітру.

Шкіра на обличчі натягнулася від ранкового морозцю.

Небо затяглося сірою тканиною,

крізь яку іноді пробиваються сонячні промені —

ніжні, мов сатин.

З кожним днем листя опадає все рясніше.

А ранкові години стають дедалі привабливішими —

через ці теплі промені, що просочуються крізь сіре небо, і будять після холодної ночі.

Годинник показує дев’яту,

а за вікном — ніби вже час сідати за вечерю.

На світлі блищать краплі роси,

переливаючись, мов кришталеві намистини.

Місяць з’являється на небі дедалі рідше.

А на землі — музика падаючих каштанів,

що відлунює мелодією осені.

Подобається

Відредаговано: 17.10.2025