Біль і страждання поглинають усе.
Тіло тліє, мов свічка,
Тьма пронизує кожну клітину тіла.
Свічка тихо догорає.
Біль сягає самих кісточок.
Сльози ховаються за сміхом —
Ніхто не бачить цього болю.
Знову день — і знову муки.
Наче й не було тієї ночі.
Знову треба усміхатись,
Хоч очі — мокрі від напруги.
І знову — біль цей проживати,
День-за-днем… у вирій болю.