Вибір

- Куди ти знову вляпалась? Я був на роботі! – Незадоволено вигукнув Лука, з кислим виразом обличчя, перехилившись через дверцята автівки, мружачись від яскравого сонця.

- Севус, - сухими губами прошелестіла я вскакуючи у теплий салон. Але цього було достатньо, аби без зайвих слів хлопець зі всіх сил натиснув на газ. Ми швидко мчались по різним вуличках міста. Це було для того, аби виключити варіант, що за нами стежать. Переповівши, що саме відбулося і чому я його потурбувала, хлопець більше не виразив не одного слова обурення в мою сторону.

Лука іще збільшим запалом почав тверди про те, що Севуса потрібно вбити. Я всіляко намагалась знайти інший вихід, адже вбивство, нехай і такої істоти, все ж залишається вбивством. Тож розглядати такий варіант я категорично не хотіла. Це страшенно розізлило Луку. Він не хотів мене слухати, та для бажаного плану, йому потрібна була як мінімум я, а в ідеалі і Лев, адже він володів, необхідною нам інформацію.

- Справлюся без вас, а без тієї білоручки і простіше буде. Він досі залишається для мене ненадійним. Занадто багато почуттів змішує, це завжди манера брехунів. – Неочікувано змінив русло шатен. По зосередженому виразі обличчя було помітно як він продумує інший план.

- Як? – обережно поцікавилась я, намагаючи зрозуміти, що він задумав. – Для чого тобі все це? Заради чого? – Лука якось дивно поглянув прямо мені у душу. Погляд був просочений і сумом, і насмішкою. Читати його було страшенно важко, особливо коли це красиве обличчя, постійно приховувала маска глуму.

- Ну як ти не розумієш? – З мукою протягнув хлопець низьким тоном. – Багато невинних людей постраждає. Багато жінок, чоловіків, дітей… Дари отримують у будь-якому віці. І їх потрібно захистити, навчити. Я один. В мене немає помічника, який допоможе позбавляти людей сили, з потрібною швидкістю. Чи ти думаєш це вперше така історія трапляється? Гадаєш, чому мій дід зрікся темної родини, і почав йти своїм шляхом – рятуючи невинних? І чим він поплатився? Дітьми, дружиною, ледве не поплатився і мною, тільки того дня я був поряд з ним. Це навіть принципом не назвеш, це обов’язок, який я маю робити, незважаючи ні на що.  Поки він тут, полює на тебе, в небезпеці не тільки ти. – Темні очі пронизувала незвична емоційність. Мені стало соромно, що я хочу втекти від цього. Слів не було і відповіді теж, егоїстичні наміри досі не покинули мою голову.

 Я планувала, що заляжу на дно і просто перечекаю в дома, поки Севус не мігрує в якесь інше місце. І житиму далі як нормальна людина, без цих саульських драм. Тільки така сторона проблеми застала мене зненацька.

Промовчавши у відповідь, я дістала телефон, і подзвонила Ірі. Довелося запитати, чи випадково не забула книжку у них в дома. Звісно дружину брата здивувало запитання «Як у вас справи?», враховуючи що я буквально кілька годин тому була з ними. Та все ж усвідомлення того, що у них все тихо, заспокоювало. Один страх відпав від серця.

- От бачиш, ти хвилюєшся за рідних, але чому тебе не хвилюють чужі люди? – з ледь відчутними нотками доріканням запитав Лука.

- Хвилюють, тільки я не знаю, як я можу їм допомогти! – Заскиглила я, перебуваючи у безвихідному положенні. Адже варіанти які були категорично не задовольняли.

- Дій за моїм планом, геніальне - все просто.

Я закотила очі, мене дратував його надмірний тиск на психіку. Він знав мої слабкі точки і використовував них.

- Не чесно, діяти на мене таким чином! – Докорила я. – Ти відчуваєш мої почуття, тож маєш зрозуміти мене. І з нами не буде Лева!

- Я тебе розумію, але зрозумій і ти мене – поки я з тобою, тобі боятись нічого. Якщо потрібно, я віддам своє життя, аби тільки зберегти твоє. Обіцяю. – Слова бриніли душевною відвертістю, завойовуючи довіру. Як не крути, Лука зберігав переді мною свою репутацію не заплямованою. Тим більше, не щодня почуєш від хлопця такі, по вагомому дорогоцінні слова.

Ховаючи свої очі, що не очікувано наповнилися вологою, від спостережливих очей співбесідника, я тільки помітила, що у руках тримаю три книжки. Виявляється я втекла разом з ними з неочікуваного місця небезпеки.

- Знаєш, а жінка може бути з ним за одно. Сам той факт того, що Анна дала мені шанс втекти - говорить про те що вона може бути на нашому боці.

- Мілла, не будь наївною, якою б не була моя кохана людина – та я все рівно би залишився на її стороні. Просто намагаючись відвадити її від зла. Більше того мова йде про його вбивство. – Я уважно поглянула на хлопця, уявляючи, яка та має бути дівчина, щоб в неї закохався Лука.

- Та все ж, я думаю, варто повернути ній вкрадені книги, і заодно поцікавитись, як краще уникнути, цієї «сутички». – Проговоривши останнє слово, з особливою інтонацією, наголошуючи, що не хочу казати вбивство. – Зробиш це? Чи мені когось іншого попрохати?

- Це безглуздо і нерозумно, та якщо тобі стане від цього легше - добре. – Погоджуючись, видихнув Лука, хоча в йому зраз бурлили інші, більше глобальніші думки.

Хлопець віз мене додому, усім було очевидно – що вихід в цій історії тільки один. Тож я пояснила, що маю повернутися, адже потребую хоча би пару днів, аби все самій спланувати внутрішньо, аби передбачити неочікуваний хід подій і мати тактику – як діяти. І найосновніше – підготуватися морально. Я пообіцяла, що приблизно зателефоную через три дні, і тоді ми почнемо свій план. Звісно в ідеалі, було залучити Лева, та я на його не розраховувала. Взагалі, на думку, й уявлення не спадало – як нам двом здихатися Севуса, в ідеалі без вбивства. Як не крути, але навіть і такого монстра хтось кохає.

Дорогою додому Лука намагався посіяти в мені бойовий дух, налаштувати на позитивне мислення, але навіть при наявності дару - у нього це не виходило, напевно, йому самому було важко сконцентруватися на «плані» чи можливо «планах».

Прощаючись, хлопець не очікувано накрив своєю рукою мою, теплота приємно обволокла, як завжди холодну шкіру.

- Не гризи себе. Повір, це велика справа для тисячі беззахисних людей, які і без того не розуміють, що з ними відбувається. – Лука був правий, я пригадала себе у перші дні, навіть випадкові зустрічі з цим красенем насторожували, а тут справжній монстр, який бажає відправити тебе у чорний світ рабства.