Головне - сміливість продовжувати

 До кінця не усвідомила, що відбулося, як це тепер змінить мої відчуття, тому звісно купа запитань до Лео.

 - Ти не проти поспілкуватися трішки ?

 - Залюбки, запитуй. - Сяючи посмішкою відповів брюнет.

 - По-перше, коли здібності почнуть проявлятися? Чи очікувати якісь емоційні викиди магії чи є якась межа за якою я перестану її контролювати? Відчуття ніби я щойно дозволила собі бути собою, але не взяла інструкцію. По-друге, як пройшла справа з каменем, Марія з сувоєм виходила, чи вдалося його залишити в кімнаті?

 - Так, по черзі. - Став серйозним чоловік. - Магія сама по собі має межу. Віна чітко визначена і кількість її незмінна. Але є ресурс Творця, Землі, який можна також задіювати. І він безмежний! Ментальна магія - за власний резерв, магія природи - за безмежний. Далі, сили будуть проявлятисяь не відразу. Твоє тіло поступово переналаштовується для цієї енергії, зазвичай потрібно щонайменше три місяці на повну синергію з магічною силою. Тобто ти встигнеш достатньо ретельно пізнати закони й правила користування та все інше, що знадобиться. Коли почнеться практика, тіло ніби розблокується й почне функціонувати в магічному плині.

 - Зрозуміла. Дякую. 

 - Стосовно Марії, так, вона все встигла і сувій з яким вона вийшла теж був ілюзією. Вона встигла покласти камінь якраз перед виходом, до решти артефактів на стелажі, а собі взяла інший. 

 - На довго вистачить ілюзії? 

 - Так, щонайменше на місяць і буде потрібно оновлення. Наступне пробудження сил за тиждень. Дівчина непроявлена темна, Лоліта, вісімнадцять років.

 - В чому відмінність темних та світлих? - Запитую, бо давно цікавило.

 - Перш за все в розподілі енергії в тілі. Світлі феї мають центр сил в серці, а темні феї в голові. Тому серед нас більше менталістів, більше тих хто працює з металами, каменем, де потрібне логічне мислення, точність й математичні розрахунки. А серед світлих, більше тих, хто відновлює природу, лікує людей чи тварин, тобто того, що потрібно уявляти, відчувати. Але є виключення. Оскільки рідко, але можуть траплятися здібності і навпаки. Це не погано, просто означає, що є додаткові канали для енергії.

 - Так, а куди ти мене везеш? - Зненацька випірнула з думок бо за вікном побачила річний вокзал.

 - Відмітити з твоїми батьками, на прогулянці водою, твоє проявлення сил.

 - Що? - Здивовано, але позитивно, вигукнула я.

 - Я ввечері маю їхати назад до Вінниці. Моя діяльність мене кличе. Повернуся вихідними. Але хочу відсвяткувати цей важливий день. Пообідати на воді й розпитати твоїх батьків, які вони мали сили, що було, коли навчилися ними користуватися.  Ти не проти?

 - Я за, звісно. Дякую за сюрприз. Це трішки шокує, але приємно. Все одно планувала зустріч з ними.

 Батьки вже зустрічали нас. Тато щиро посміхаючись тримав в руках квіти. 

 - Доню, ми пишаємося тобою, дуже сміливий вчинок! - Обійняла мене мама. - Я знаю, що ти прийняла наш вибір і підтримала. Але рада, що маєш шанс відчути все на власному досвіді. Це на краще, рідна.

 - Любимо тебе, доню. - Тато обійняв та вручив квіти.

 День пройшов на одному диханні. Цікаві розповіді, смачна їжа, теплий сонячний день та вода навколо. Незабаром всі роз'їхалися. І мене, Лео повіз додому. Ми вийшли з машини й не задумуючись обійнялися на прощання. Скільки всього він зробив для мене за такий короткий час.

 Коли я йшла до під'їзду, відчувала погляд на своїй спині. Перед самими даерима обернулася. Він стояв спершись на машину та посміхався на всі тридцять два, задоволений, що я поглянула на прощання. 

 - "Вже сумую." - Подумки промовив чоловік.

 - "Я теж, але час для того щоб все обдумати теж потрібен. І... Дякую за все."

 Розвернулася й пішла до себе в квартиру. Моє щасливе обличчя на щастя ніхто не побачив, інакше б не відвертілася від розмов з сусідами. В хотілося таки додому й гарно проаналізувати все, а також налаштуватися на роботу в Spa. Так, вихідний вже майже скінчився.

Прощання з Лео змусило відчути Іру сум.

 Але вона впорається з цим. Будьте певні. Чи... ні?

 Дізнаєтеся в наступному розділі. )))