Фея в ділі.

  - Дуже приємно. - Промовила я ідучи вслід за Марією.

 - Це і є зала проявлення сили фей. - Бадьоро продовжила помічниця. - Сідайте в центрі на стілець. Непроявлена фея Ірина готова до процедури пробудження сил.

 Велика помпезна зала, мала старовинний вигляд. Мені здалося на секунду, що тут відбуваються надзвичайно важливі магічні ритуали. Але енергетика навкруги відчувалася неймовірно світлою. Ніби всі ми одні перед Творцем. І що найцікавіше, всі присутні, людей з пам'ять, були звичайними людьми, вбраними у світлий простий одяг. Жодних прекрас на них чи інших відзнак вищої категорії фей.

 - Вітаємо Вас, Ірино. - Промовив чоловік років сорока. Напевно він і являється старшим артефактором. - Навпрочуд цікаво, чому вирішили змінити своє життя і розкрити сутність феї? - Зненацька запитав він.

 - Вітаю Вас. Моє ставлення до сил. Це здібності, які накладають велику відповідальність. - Відповідаю зосереджено. - Тому, рішення про їх отримання приймаю будучи свідомою, дорослою людиною. Я дійшла до висновку, що прагну приносити користь людям... - Замовчала. Глибоко вдихнула й продовжила. - І маючи всі здобуті знання, бачу, як багато можу ще зробити, якщо прийму повну силу.

 - Твої наміри щирі. Все вищесказане про відповідальність, правда. Каменю сил, - далі він розвів руки в сторони й промовив: - я вбачаю її силу феї, вона світла та яскрава, якщо час настав, то дай їй те, на що вона заслуговує. - Далі засвітилися стіни і ніби стали напівпрозорими. - Повторюй за мною. " Я приймаю те, що мені дане від народження!"

 -  Я приймаю те, що мені дане від народження!

 - Нехай магія наповнить тіло й душу!

 - Нехай магія наповнить тіло й душу!

 - Приймаю силу і зобов'язуюся використовувати на користь.

 -  Приймаю силу і зобов'язуюся використовувати на користь.

 - Хай буде так. - Завершив він і з'єднав долоні з гучним плеском. 

 Не можу описати словами, немов стала легкою пір'їною, яка підлетіла за вітром. Свідомість розширилася, а до мене відділившись від  величного сяйва полетіла яскрава куля. В останню мить до неї приєдналася зелена та фіолетова. Музика лилася навкруги співом вітру... Кулі втягнулися до моєї енергетичної оболонки. З новим вдихом перед очима стали три образи. Перший фіолетовий - ментальна магія, ніби кабелі, що бачуть яскраві події минулого. Друга зелена - зміна зовнішності як скульптура, що утворюється під руками майстра. Третя - сила природи, що дозволяє вирощувати рослини, зцілювати тварин.

 Все зненацька зупинилося. З'явилося відчуття розширення, ніби органів чуття стало більше. І потім я відкрила очі. Впевнена вони сяяли зеленим кольором.

 - Вітаємо світу фею Ірину. Нехай Вас веде Творець до істинного призначення. - Вигукнув чоловік і роз'єднав руки.

 Тиша заполонила зал, Марія тим часом несла сувій з кімнати. До мене підійшов чоловік, що ініціював мою силу.

 - Добре, що ви з нами. Далі буде довгий час навчання. Але зараз нові технології, лекції теоретичні відбуваються в zoom. Практична частина почнеться після теорії. Зустрічі і теорії і практики відбуватимуться два рази на тиждень. В цілому знадобиться принаймні один рік для проходження повного курсу. Далі ви матимете можливість застосування своїх знібностей в спільноті фей, виконання певних специфічних видів діяльності. Але це за бажанням. Усі правила та інструкції щодо сил будуть на теорії. Щасти вам! - Оголосив на завершення та попрощався зі мною. Я подякувала кивком голови.

 Далі підійшла жінка трішки старша за мене й записала мої дані, потім пообіцяла зв'язатися, домовитися стосовно часу й відпустила мене. Тому розвертаюся й прямую в бік виходу. На прощання огортаю приміщення поглядом, намагаючись увібрати в себе ауру спокою й впевненості, що наповнила зал. Випадковості невипадкові. Нова сторінка життя розпочалася і тепер буду вчитися новому, реалізувати себе в цікавій сфері і найголовніше, поруч з тим, кому я не байдужа. Хвиля тепла огорнула мене, а в голові пролунав голос: 

 - "Ти вже вільна?" 

 - "Лео, ти так голосно думаєш, - здивовано відзначаю, - так, підіймаюся сходами."

 За сходами коридор і в кінці фойє де чекає Лео. Мені стало цікаво чи відчуваю якісь зміни по відношенню до нього, але крім теплого відчуття близької людини та звісно привабливої зовнішності нічого іншого не було. Ніякого дивного потягу, на щастя, не з'явилося. Я видихнула з полегшенням, адже це те, чого я хотіла. Якби почуття були нав'язані лише магією, довелося б від них відмовитися...

 - Ти мене тепер теж чуєш? - Посміхнувся чоловік.

 - Так. - Радісно відповіла. - Ну що в тебе є час на обід?

 - Поїхали звісно й розповісти всі деталі.

 - В мене є що розповісти. - Щасливо відповідаю й прямую за ним до машини.

Як ви ставитеся до нових зустрічей та життєвих етапів?

Відкриті світу до нових творчих проявлень?